| Главная
страница | Мои гости |
Мой чат | Мои фотки | Обо мне | |
СТОРОЖЕНКО ОЛЕКСА
(1806-1874)
Олекса Петрович Стороженко народився
24 листопада 1806 р. в с. Лисогори Борзнянського повіту (тепер Ічнянського району) на Чернігівщині в родині дрібного поміщика, що належала до старовинного
козацького роду, відомого ще з XVII ст. Дитячі роки письменника минули в містечку Велик. Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він одержав домашню освіту. Згодом навчався у „благородному пансіоні” при Слобідсько-Українській губернській гімназії в м. Харкові. З 1824 р., впродовж майже тридцяти
років, О. Стороженко
перебував на військовій службі.
Здебільшого
служив в Україні, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу, завдяки чому
добре вивчив життя і побут селян в різних регіонах, зустрічався з колишніми січовиками,
почув легенди та перекази про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал ліг в
основу багатьох творів письменника.
В літературу О. Стороженко ввійшов романом „Братья близнецы” (1857), що раз і назавжди визначив обраний
письменником об'єкт
художніх
інтересів, незалежно від мови твору, бо в російськомовному романі нуртувала українська стихія.
Українська творча
спадщина О. Стороженка в жанрі оповідання охоплює зображення побуту, звичаїв, повір'їв українського селянства, героїчних сторінок козацької вольниці, пов'язаних з останнім періодом існування Запорозької Січі, з народно-визвольним рухом Коліївщина, з образами колишніх січовиків. Друковані в журналі „Основа” в 1861-1862 рр., в 1863 р. вони
були об'єднані і опубліковані в збірці „Українські оповідання”.
У 1970 р. друкуються перші розділи повісті О. Стороженка „Марко Проклятий”, написаної на основі українських фольклорних джерел, а саме -
легенд про вічного
страдника-мандрівника
Марка, якого за гріхи не приймає земля. Долю Марка письменник накладає на яскраві епізоди визвольної боротьби народу, в якій страдник спокутує свій гріх.
Повість лишилася незакінченою, . згодом невідомий автор дописав останні розділи відповідно до плану автора.
Вийшовши у відставку 1868 р., О. Стороженко
останні
роки життя провів
на хуторі
поблизу м. Бреста (Білорусь), де й помер 18 листопада 1874 року.