Ћеон≥д —м≥л¤нський

(1904 Ч 1966)

Ћеон≥д —м≥л¤нський прийшов у л≥тературу в друг≥й половин≥ 20-х рок≥в, одразу приставши до ≥дейно-естетичних платформ ¬”—ѕѕу ≥ Ђћолодн¤каї. “ож письменник не був в≥льним в≥д тогочасних л≥тературних стереотип≥в, пробував виводити Ђна чисту водуї буржуазних спец≥в, розв≥нчував непман≥в, художньо осмислював Ђреакц≥йну суть др≥бновласницькоњ стих≥њї. ”се це Ї в його перш≥й зб≥рц≥ опов≥дань ЂЌов≥ осел≥ї (1928). “од≥ ж письменник почав освоювати Ђвеликуї прозу, написавши пов≥сть Ђћашин≥стиї (1927), присв¤чену складним под≥¤м громад¤нськоњ в≥йни в ”крањн≥.

Ќа перевал≥ 20 Ч 30-х рок≥в творчою у¤вою Ћ. —м≥л¤нського повн≥стю заволод≥ла ≥де¤ Ђжити комуноюї. ќдна за одною пишутьс¤ пов≥ст≥ Ђћехзаводї (1930), Ђѕерифер≥¤ї (1933), Ђѕолоненийї (1934), п≥зн≥ше дописана ≥ трансформована в роман Ђ«устр≥ч≥ї (1935).

ƒругим Ђмасивомї творчост≥ Ћ. —м≥л¤нського Ї проза про ¬елику ¬≥тчизн¤ну в≥йну. «а пер≥од з 1941 по 1950 р≥к в≥н присв¤тив ц≥й тем≥ роман, п'¤ть пов≥стей, р¤д опов≥дань ≥ новел, ставши чи не найпл≥дн≥шим л≥тописцем в≥йни в 40-в≥ роки.

ѕерш≥ ж пов≥ст≥ Ч Ђ«олот≥ воротаї ≥ Ђƒума про  равчихуї (1942) засв≥дчили, що прозањк виразного реал≥стичного стилю вдавс¤ до л≥рико-романтичноњ манери письма. ” Ђ«олотих воротахї Ч своЇр≥дному л≥ричному етюд≥ Ч найперше приваблюЇ щир≥сть почутт≥в Ђ¤ Ч геро¤ї, котрий став на захист р≥дного  иЇва. јле пунктирно окреслен≥ характери героњв, ¤к ≥ Ђпунктирнийї сюжет та очевидна приблизн≥сть фактажу, дещо знижують естетичну ц≥нн≥сть пов≥ст≥. ÷≥л≥сн≥ше враженн¤ справл¤Ї Ђƒума про  равчихуї, виразна патр≥отична ≥дейн≥сть ¤коњ досить орган≥чно перепл≥таЇтьс¤ з народноп≥сенною символ≥кою, Ђдумн≥стюї, що допомогло авторов≥ створити переконливий образ матер≥, в ¤кому вм≥щуютьс¤ пон¤тт¤ ≥ ж≥нки-матер≥, й матер≥-¬≥тчизни.

” роман≥ Ђ™вшан-з≥лл¤ї (1943) прозањк знову повертаЇтьс¤ до реал≥стичного стилю художнього мисленн¤ ≥ в≥дображаЇ боротьбу народних месник≥в в окупован≥й фашистами ”крањн≥. ƒосл≥дники слушно вказували на вторинн≥сть де¤ких персонаж≥в, надм≥рну белетризац≥ю зображуваного.

Ћише недавно зн¤то тавро забутт¤ з пов≥ст≥ Ђ—оф≥¤ї, ¤ка була надрукована т≥льки в журнальному вар≥ант≥ (”кр. л≥т. 1944. є 1). ” центр≥ уваги автора пов≥ст≥ Ч представники украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ Ч арх≥тектори, науковц≥, д≥¤ч≥ культури, митц≥, ¤к≥ евакуювалис¤ з ”крањни за ”рал. ќдним ≥з могутн≥х життЇдайних джерел у пов≥ст≥ виступаЇ нац≥ональна самосв≥дом≥сть героњв, њхн≥ пориванн¤ до р≥дноњ земл≥.

”стами —оф≥њ письменник висловлюЇ запов≥тну мр≥ю, що п≥сл¤ переможного завершенн¤ в≥йни почнетьс¤ незр≥вн¤нно краще житт¤, н≥ж було до в≥йни: Ђ«м≥н¤тьс¤ наш≥ серц¤, в наших погл¤дах ≥ вимогах до житт¤ станетьс¤ нове в≥дродженн¤ї. ÷¤ думка-мр≥¤ в Ћ. —м≥л¤нського була вистражданою, не випадковою, бо суголосн≥ њй зустр≥чаЇмо ≥ в наступн≥й воЇнн≥й пов≥ст≥ Ђ«еленогорський хрестї (1945), герой ¤коњ командир партизанськоњ групи √ригор≥й –омашка переконаний, що п≥сл¤ в≥йни Ђ≥нших людей родитиме земл¤ ≥ все кращих ≥ кращих, наче пшеницю...ї.

ѕов≥сть Ђ—ашкої (1950), попул¤рна й дос≥ серед школ¤р≥в, стала останн≥м твором письменника про в≥йну.

“рет≥й цикл творчост≥ Ћ. —м≥л¤нського Ч ≥сторико-б≥ограф≥чна проза ≥ драматург≥¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д попередн≥х двох Ч роб≥тничого ≥ воЇнного Ч творивс¤ в≥н у р≥зн≥ пер≥оди письменницького житт¤. ≤сторико-б≥ограф≥чна тема, починаючи в≥д пов≥ст≥ Ђћихайло  оцюбинськийї (1940), була дл¤ письменника своЇр≥дним прихистом, певним в≥дходом од немилосердноњ сучасност≥. Ћ. —м≥л¤нського привабили найб≥льш≥ постат≥ в украњнському письменств≥ Ч Ўевченко, ‘ранко, Ћес¤ ”крањнка,  оцюбинський. Ђ¬≥чн≥ огн≥ вершинї Ч так називав њх автор. ’арактерним дл¤ твор≥в було те, що письменник обирав дл¤ зображенн¤ невеликий, але вагомий часовий в≥дтинок у житт≥ ”крањни, такий, що давав змогу показати кожного з героњв митцем ≥ громад¤нином. ¬одночас у цих творах маЇмо надм≥рну привнесен≥сть ≥деолог≥чних, пол≥тичних акцент≥в у в≥дтворенн≥ ¤к головних персонаж≥в, так ≥ оточенн¤, особливо Ђл≥берально-буржуазногої.

Ќайкращим твором письменника на ≥сторико-б≥ограф≥чну тему Ї роман у двох книгах Ђѕоетова молод≥стьї (кн. ≤ Ч 1960, кн. II Ч 1963). јвторов≥ пощастило орган≥чно поЇднати тут ≥сторичну фактолог≥ю з обгрунтованим ≥ достов≥рним художн≥м домислом.

Ћеон≥д —м≥л¤нський залишив по соб≥ досить значну ≥ нер≥вноц≥нну мистецьку спадщину. …ого перу належать ≥ к≥носценар≥њ та ц≥ла низка зразк≥в Ђмалоњї прози.

¬. ѕол≥щук

≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури ’’ ст. Ч  н. 2. Ч  .: Ћиб≥дь, 1998.