ћикола  ул≥ш

(18 грудн¤ 1892 Ч 3 листопада 1937)

 

≤ван “об≥левич створив кл¤сичну драму народного театру, Ћес¤ ”крањнка Ч кл¤сичну Ївропењзовану украњнську драму. ћикола  ул≥ш був творцем модерноњ драми украњнського революц≥йного в≥дродженн¤. “ри з чотирьох шедевр≥в  ул≥ша Ч УЌародн≥й ћалах≥йФ (1928), Ућина ћазайлоФ (1929), Ућаклена √расаФ (1933) Ч послужили драматург≥чним матер≥¤лом дл¤ вершинних режисерських твор≥в Ћес¤  урбаса ≥ його театру УЅерез≥льФ, що вивели украњнський театр на р≥вень л≥пших сучасних театр≥в св≥ту. „етверта неперевершена драма  ул≥ша Уѕатетична сонатаФ (1930) з величезною втратою дл¤  урбаса, УЅерезол¤Ф ≥ всього украњнського театру була заборонена. „ого не можна на ”крањн≥ Ч те дозволено в –ос≥њ: в≥домий кер≥вник ћосковського  амерного театру “ањров ставив у рос≥йському переклад≥ Уѕатетичну сонатуФ в ћоскв≥, де вона йшла з аншл¤гами в≥д 19 грудн¤ 1931 по 24 березн¤ 1932 ≥ здобула  ул≥шев≥ в≥д фаховоњ критики славу найб≥льшого в —–—– драматурга. «а дес¤ть рок≥в драматург≥чноњ прац≥  ул≥ш написав 14 п'Їс Ч вс≥ вони були по черз≥ заборонен≥; з 1956 Ч 57 року з них Уреаб≥л≥тованоФ в —–—– дв≥ початк≥вськ≥ п'Їси  ул≥ша Ч У97Ф (1924) ≥ У омуна в степахФ (1925). Ѕ≥л¤ половини вс≥х п'Їс  ул≥ша вважаЇтьс¤ поки що загубленими.

ћикола  ул≥ш належить до УкомандноњФ верх≥вки мистц≥в –озстр≥л¤ного ¬≥дродженн¤ Ч поруч ≥з “ичиною, ’вильовим, –ильським, ƒовженком ≥  урбасом. ѓх однол≥ток Ч в≥н дебютував дещо п≥зн≥ше, разом ≥з молодшою на 10 Ч 15 рок≥в групою нових могутн≥х талант≥в, на чол≥ з Ѕажаном ≥ яновським. “ому, ¤к ≥ т≥ молодш≥, мав дуже коротк≥ терм≥ни дл¤ творчого самови¤ву: це роки 1926 Ч 33, коли настала друга ≥ останн¤ Ч критична фаза в≥дродженн¤. ¬же в перш≥ роки ц≥Їњ другоњ фази були подавлен≥ неокл¤сики, ¬апл≥те, ћарс, јкадем≥¤ Ќаук, а пот≥м почавс¤ ≥ геноцид над украњнським населенн¤м. ўоб у цей час дати театральн≥ шедеври, повносил≥ духом ≥ протестом молодого в≥дродженн¤,  ул≥ш ≥ його театральний учитель ≥ побратим  урбас мусили були йти в останн≥ контратаки на в≥рну смерть, ¤ка й сп≥ткала њх на п≥вн≥чн≥й рос≥йськ≥й каторз≥.

ћикола  ул≥ш був франк≥вський Уц≥лий чолов≥кФ. ’арактер його твор≥в ≥ характер його особистости, житт¤ ≥ дол≥ непод≥льн≥. ¬≥н родивс¤ 6 грудн¤ 1892 в сел≥ „аплине ƒн≥провського пов≥ту (центр ќлешки) на ’ерсонщин≥. —увор≥ ≥спити степового дитинства Ч найми з восьми рок≥в, злидн≥ сел¤нськоњ родини (батько √ур≥й Ч наймитував), ранн¤ смерть спрацьованоњ матер≥, житт¤ в сир≥тському будинку Ч не перешкодили упертому ≥ виключно зд≥бному й охочому до науки хлопцев≥ зак≥нчити с≥льську школу в „аплиному (1901 Ч 1905) ≥ вищу початкову школу (1905 Ч 1909) та приватну г≥мназ≥ю (1909 Ч 1913) в ќлешках. ¬≥д 1905 до 1922 ќлешки над низовим ƒн≥пром були його р≥дним м≥стом, давши йому добре знанн¤ украњнського пров≥нц≥йного м≥щанства. ¬≥н з дитинства не проминав н≥ одноњ шк≥льноњ б≥бл≥отеки чи ≥ншоњ нагоди прочитати книжку ≥ вже в 14 рок≥в залюбки розмовл¤в ≥з дорослими на теми св≥товоњ л≥тератури (ћольЇр, Ўексп≥р, ƒостоЇвський...), а своњми сатиричними в≥ршами ≥ редагуванн¤м учн≥вських журнал≥в та аматорськими виставами звернув увагу вчител≥в на свою мистецьку обдарован≥сть. 1914 року, маючи добру кл¤сичну середню осв≥ту,  ул≥ш вступаЇ на ≥сторико-ф≥лолог≥чний факультет ќдеського ун≥верситету.

ѕерша св≥това в≥йна перевернула його далекос¤жн≥ осв≥тн≥ пл¤ни, ≥ в≥н, зак≥нчивши школу, два роки (в≥д осени 1915 до осени 1917) воюЇ на протин≥мецьких фронтах коло ¬≥льно, на ¬олин≥, в √аличин≥.  ул≥ш був лицар ≥ в любов≥, ≥ у в≥йн≥. ћоб≥л≥зований в ќдес≥ до в≥йська, в≥н, ризикуючи карою за дезертирство, вирвавс¤ до ќлешок попрощатис¤ ≥ заручитис¤ ≥з своЇю д≥вчиною јнтон≥ною, зум≥в, будучи вже на зах≥дньому фронт≥, одружитис¤ з нею ≥ мав до к≥нц¤ в≥йни дочку ќлю ≥ сина ¬олодимира. ÷е ан≥трохи не перешкодило йому бути першор¤дним во¤ком. ѕрацюючи в штаб≥,  ул≥ш, мавши рангу штабс-кап≥тана, добров≥льно п≥шов у боњ на передову позиц≥ю, був дв≥ч≥ ранений (одного разу гарматним вибухом його викинуло на передок гармати). ” в≥льн≥ години писав сатиричн≥ в≥рш≥, а також одноактов≥ п'Їски дл¤ солдатського драмгуртка. Ѕув в≥н улюбленцем свого полку, ¤кий на початку революц≥њ 1917 вибрав його депутатом на в≥йськовий з'њзд «ах≥днього фронту, що тривав у Ћуцькому ц≥лий м≥с¤ць.

ƒобравшись восени 1917 року до родини в ќлешки,  ул≥ш з головою поринув у кипучу працю ≥ боротьбу, у той Усв≥тло¤рливий патосФ визволенн¤ ≥ державного та культурного в≥дродженн¤ нац≥њ, що його в≥н п≥зн≥ше в≥дтворив у Уѕатетичн≥й сонат≥Ф.  ул≥ш≥в характер химерно поЇднував у соб≥ найретельн≥ший практицизм ≥ найпоетичн≥ший патос. ¬≥н орган≥зував у ƒн≥провському пов≥т≥ масове культурно-пол≥тичне украњнське товариство Уѕросв≥таФ, став його головою; водночас його обрали на голову м≥ськоњ управи. ўоб дати зароб≥ток ≥ товари населенню,  ул≥ш скасував непом≥рне велику царську тюрму в ќлешках, почавши перебудовувати њњ на майстерн≥. Ќ≥мецька окупац≥¤, л≥кв≥дуючи органи украњнськоњ республ≥канськоњ влади, посадила  ул≥ша в ту саму олешк≥вську тюрму на с≥м м≥с¤ц≥в. ”крањнське повстанн¤ визволило  ул≥ша, ≥ знову в≥н став на чол≥ м≥ськоњ управи ќлешок.

Ќа пороз≥ 1919 року в≥д мор¤ почали наближатис¤ до ќлешок антанто-ден≥к≥нськ≥ десанти, стр≥л¤ючи ≥ в≥шаючи по дороз≥ причетних до украњнськоњ революц≥њ ≥ влади.  ул≥ш пристав до тих, що не послухали наказу ƒиректор≥њ в≥дступати ≥ здавати јнтант≥ м≥ста без бою. ¬≥н орган≥зував у ’ерсон≥ 1500 олешк≥вських ут≥кач≥в у Уѕерший ”крањнський ƒн≥провський ѕолкФ, що вкрив себе славою в бо¤х з напасниками. Ќам не в≥домо, чи полк  ул≥ша формально належав до в≥йськ √ригор'Їва-“ютюнника, що скинули в море десанти јнтанти, але фактично це мус≥ло бути так. ƒо реч≥, ёр≥й яновський, п≥зн≥ше близький при¤тель  ул≥ша, описав полк  ул≥ша у своњх У¬ершникахФ п≥д ≥менем Уолешк≥вського батальйону ЎведаФ, а самого  ул≥ша п≥д ≥менем ƒанила „абана, що його названо Умайбутн≥м письменникомФ. « цензурних м≥ркувань (У¬ершникиФ по¤вились 1935 року, коли  ул≥ш сид≥в на —оловецьк≥й каторз≥) яновський називаЇ Уолешк≥вський батальйонФ  ул≥ша б≥льшовицьким (пор≥вн¤й У—погади про  ул≥шаФ його дружини јнтон≥ни  ул≥ш, вм≥щен≥ разом ≥з драматичною трилог≥Їю  ул≥ша ≥ його листами в книжц≥: ћикола  ул≥ш, “¬ќ–», Ќью-…орк, ”¬јЌ, 1955, стор. 365 Ч 433). ћожливо (хоч даних про це не маЇмо), в той час  ул≥ш був зв'¤заний з боротьбистами, що мали тод≥ вплив у тому район≥ ≥ в тих под≥¤х.

¬л≥тку 1919 року, п≥д час другого наступу ƒен≥к≥на,  ул≥ш разом ≥з червоною арм≥Їю з бо¤ми в≥дступаЇ на п≥вн≥ч ”крањни, але, не бажаючи опинитись на ем≥грац≥њ в –ос≥њ, ≥де в ден≥к≥нське зап≥лл¤. ѕотрапл¤Ї п≥д розстр≥л, хвор≥Ї тифом, нарешт≥ добираЇтьс¤ до р≥дних ќлешок, заставши там уже б≥льшовицьку владу.

¬ ќлешках  ул≥ш працюЇ (аж до перењзду в ќдесу 1922) ≥нспектором народноњ осв≥ти, закладаючи украњнськ≥ школи, дит¤ч≥ притулки ≥ садки та склавши власний украњнський буквар УѕервинкаФ. ¬ той час органи „  посадили його знову у ту ж таки олешк≥вську (пот≥м перевели в херсонську) тюрму. «-п≥д розстр≥лу  ул≥ша вр¤тував олешк≥вський виконком, що вз¤в на поруки знаного ≥ любленого в ќлешках  ул≥ша. 1922 року олешк≥вська орган≥зац≥¤  ѕ(б)” приймаЇ  ул≥ша в члени парт≥њ за його заслуги в д≥л¤нц≥ народноњ осв≥ти.

 ул≥ш був св≥дком страшного голоду в степов≥й ”крањн≥ 1921 року, ¤кий нав≥¤в йому тему його першоњ драми У97Ф, що њњ в≥н зак≥нчив уже в ќдес≥. ¬≥д 1924 року У97Ф ставилась у ’арков≥ та ≥нших м≥стах ”крањни, а п≥зн≥ше ≥ в ≥нших республ≥ках —–—–, створивши  ул≥шев≥ репутац≥ю Уосновоположника украњнськоњ рад¤нськоњ драмиФ. 1925 року з таким само усп≥хом п≥шла в театрах ”крањни та ≥нших республ≥к друга драма  ул≥ша У омуна в степахФ. ќбидв≥ п'Їси мали пропагандивний характер, стиль њх був натурал≥стично-побутовий, ≥ хоч в них видно було ≥скри справжнього таланту, та все ж вони не в≥щували ¤сно в  ул≥ш≥ майбутнього великого драматурга. Ќа них позначилась тод≥шн¤ в≥д≥рван≥сть  ул≥ша в≥д мистецьких центр≥в ’аркова ≥  иЇва, незнайомство з модерним мистецьким рухом, що дл¤ нового житт¤ шукав нових естетичних засоб≥в.

ѕопрацювавши ≥нспектором одеськоњ облнаросв≥ти (1922 Ч 25),  ул≥ш, за порадою наркома осв≥ти ќлександра Ўумського, пересел¤Їтьс¤ до ’аркова на посаду шк≥льного ≥нспектора Ќаркомосв≥ти ”–—–. ¬≥н об'њжджаЇ всю ”крањну, п≥знавши нов≥ колон≥¤льн≥ злидн≥ ≥ прагненн¤ украњнського села.

ѕерењзд до ’аркова ≥ знайомство та дружба  ул≥ша ≥з ’вильовим, “ичиною, Ћесем  урбасом та його театром УЅерез≥льФ вчинили справжню революц≥ю у творчост≥  ул≥ша. ѕершого ж року житт¤ в ’арков≥ (1925 Ч 26)  ул≥ш зак≥нчуЇ три п'Їси, ¤к≥ одразу перекинули м≥сток в≥д побутового натурал≥зму його двох перших п'Їс до тод≥шнього харк≥вського неоромантизму. ÷е драма У«онаФ, ≥нтермед≥¤ У’ул≥й ’ул≥наФ та комед≥¤ У“ак згинув √ускаФ. ¬ них ви¤вивс¤ комед≥йний талант  ул≥ша, шуканн¤ нових форм драми ≥ гостра та незалежна сусп≥льно-критична думка. ÷≥ висок≥ мистецьк≥ й сусп≥льн≥ ¤кост≥ зразу в≥дчула цензура, не дозволивши до вистав н≥ одноњ ≥з трьох п'Їс.

якраз у той час —тал≥н оголосив пох≥д проти Ўумського. ’вильового ≥ ¬јѕЋ≤“≈, даючи ¤сно зрозум≥ти, що пол≥тика Уукрањн≥зац≥њФ повинна провадити не до культурноњ, а тим б≥льше пол≥тичноњ суверенности ”крањни, а всього лиш до формальноњ Уукрањн≥зац≥њФ ≥ закр≥пленн¤ рабського малорос≥йства.  ул≥ш, ≥ ¤к украњнець ≥ ¤к комун≥ст, ненавид¤чи таку ≥мпер≥¤л≥стично-реставраторську пол≥тику ћоскви, кинув вс≥ своњ сили на боротьбу з нею. як д≥¤ч, в≥н став у листопад≥ 1926 року президентом ¬јѕЋ≤“≈, зам≥нивши њњ л≥дер≥в ’вильового, ялового ≥ ƒосв≥тнього, що пол≥тично були вже Убитою картоюФ, ¤к битою буваЇ в атац≥ перша передова лава. јж до примусовоњ л≥кв≥дац≥њ ¬јѕЋ≤“≈ 14 с≥чн¤ 1928  ул≥ш, запеклий у боротьб≥, оборон¤в ¬јѕЋ≤“≈ ≥ об'Їднаних у н≥й л≥пших украњнських письменник≥в.

ќг≥рчений нахабними д≥¤ми рос≥йських ≥мпер≥¤л-шов≥н≥ст≥в з ÷  ¬ ѕ(б) ≥ розгромом ¬јѕЋ≤“≈,  ул≥ш передумав ≥ переоц≥нив увесь шл¤х украњнськоњ революц≥њ, украњнсько-рос≥йських взаЇмин, зокрема шл¤х украњнських комун≥ст≥в та св≥й власний. « другого боку, в≥н поглиблював своњ студ≥њ з ≥стор≥њ св≥тового театру й драми. √отувавс¤ до основного д≥ла свого житт¤, ¤ким ≥ стали УЌародний ћалах≥йФ, Ућина ћазайлоФ та Уѕатетична сонатаФ Ч трилог≥¤ блискучоњ духовоњ перемоги над мес≥¤н≥змом рос≥йського Усв≥тового пол≥ца¤Ф.

ќдним ударом УЌародного ћалах≥¤Ф, що п≥шов у УЅерезол≥Ф 1928 року, була скинута гора рос≥йського пропагандивного см≥тт¤ Ч був з≥рваний пластир ≥ндульгенц≥њ Укомун≥змуФ Ч ≥ розкрились глибок≥ рани й проблеми згвалтованого житт¤ ≥ в≥дродженн¤. яким чином? ѕров≥нц≥йний поштовий чиновник ћалах≥й —таканчик, почувши комун≥стичний г≥мн У≤нтернац≥оналФ, мов у пустел≥ м≥раж, раптом побачив Удаль голубого соц≥¤л≥змуФ ≥ збожевол≥в на контраст≥ м≥ж ц≥Їю Уголубою мр≥ЇюФ ≥ њњ рад¤нським вт≥ленн¤м. Ќегайно усунути цей розрив м≥ж д≥йсн≥стю ≥ Уголубою даллю соц≥¤л≥змуФ! –оз≥рвавши нав≥ки з родиною ≥ р≥дним м≥стечком, ћалах≥й несе в столицю до –аднаркому ”–—– проект Унегайноњ реформи людиниФ, також украњнськоњ людини, також ц≥лоњ УрабськоњФ ”крањни, ¤ку в≥н готовий Уоновити або вбити!Ф, бо в н≥й нема н≥ соц≥¤л≥зму, н≥ самост≥йности. ¬ ур¤д≥ ”–—–, на площах ’аркова, в дом≥ проституц≥њ, у божев≥льн≥ Ч з легкою в≥двагою шизофрен≥ка ћалах≥й прилюдно гукаЇ:

УЌарости ростуть на прекрасн≥й конституц≥њ: тюрми, божев≥льн≥, шинкиФ; Упропов≥дують ≥ пишуть Ч нема н≥чого поза кл¤сами, а ¤ скажу Ч ось позакл¤сова сол≥дарн≥сть злихФ; (до роб≥тник≥в на завод≥) Уневже ≥ гегемон≥в загорожено мурами та ще ¤кими?.. що р≥знить вас з тими, що сид¤ть по бупрах та божев≥льн¤х?Ф; (до рос≥йського вельмож≥ в ур¤д≥ ”–—–) Укаж≥ть руською мовою, не гвалтуйте украњнськоњ... ѕитаю: нав≥що украњн≥зують чужих? ’≥ба, щоб погонич скидавс¤ на украњнц¤ ≥ не пом≥тно було, ¤к њд¤ть удв≥ч≥ б≥льше кальор≥й?Ф; Уще зречено було в старо≥нд≥йських –ид-¬егах: не вдар женщини нав≥ть кв≥ткою, а ви що зробили?Ф

ƒо ћалах≥¤ було трудно пришити контрреволюц≥ю, бо ж в≥н фанатичний комун≥ст-лен≥нець ≥ прихильник ћоскви Ч новоњ ћекки: стару сел¤нку јгап≥ю, що все житт¤ шукаЇ ≥ питаЇ шл¤ху до гробу √осподнього в ™русалим, ћалах≥й завертаЇ до Унового ™русалимуФ, Удо Ћен≥нового мавзолею... до новоњ ћекки Ч ћосквиФ. ÷ей нов≥тн≥й ƒон- ≥хот, повний лицарськоњ самопожертви ≥ спраги виправити зло, безжально переступаЇ нав≥ть через труп своЇњ прекрасноњ дон≥ Ћюбун≥, ¤ка, р¤туючи батька, д≥йшла до проституц≥њ ≥ самогубства ≥ лежить ось п≥д його ногами, поки в≥н, Увсесв≥тн≥й пастухФ, виводить свою божев≥льну мелод≥ю про Уголубу мр≥ю соц≥¤л≥змуФ, побитий ≥ опльований нав≥ть тими, кого в≥н недавно захоплював своЇю Унегайною реформою людиниФ та ”крањни. „и не бринить у цьому багатозначному ун≥версальному образ≥ ћалах≥¤ також щось ≥ з характеру та дол≥ украњнського комун≥зму, що, з одного боку, хот≥в оновити ≥ зв≥льнити ”крањну, а, з другого боку, ор≥Їнтував украњнську сел¤нку јгап≥ю на мавзолей Ћен≥на у новому ™русалим≥? « цього боку УЌародний ћалах≥йФ  ул≥ша, украњнського комун≥ста, був в≥дпов≥ддю на дес¤тил≥тню пол≥тику комун≥стичноњ ћоскви супроти ”крањни, а водночас прощанн¤м ≥з Уновою ћеккоюФ та з власним УучораФ. “а було це водночас ≥ прощанн¤ з украњнським архањчним м≥стечковим УучораФ, що його захищаЇ ћалах≥њв  ум, думаючи животом. Ѕо коли (користуЇмось пон¤тт¤ми ≥стор≥ософа “ойнб≥) ћалах≥й репрезентуЇ футуристичний спос≥б загибел≥ культури (зашвидкий рух, стрибок уперед), то  ум Ч анахрон≥стичний (в≥дсутн≥сть вс¤кого руху вперед).

УЌародний ћалах≥йФ у постав≥  урбаса справив на гл¤дача потр¤саюче враженн¤. Ќове експрес≥он≥стично-романтично-бароккове охопленн¤ в одному образ≥ ћалах≥¤ антитетичних ¤вищ доби, заворожлива фльоуресценц≥¤  ул≥шевого слова, ритм, настр≥й, що поЇднав найб≥льш траг≥чне з найб≥льш ком≥чним, безумна в≥двага автора, ¤кого чей же не м≥г захистити прозорий щит божев≥лл¤ головного геро¤, Ч все захоплювало гл¤дача ≥ л¤кало начальство. “рич≥ корегували  ул≥ш ≥  урбас п'Їсу та виставу на вимогу влади, але вони не могли переробити духово-мистецьку бомбу на московський кис≥ль. ѕ'Їса була заборонена назавжди десь на пороз≥ 1930 року.

“им часом  урбас уже приготував до вистави новий шедевр  ул≥ша Ч пол≥тичну комед≥ю Ућина ћазайлоФ Ч нищ≥вна комед≥¤-сатира на: 1) малороса (м≥н¤Ї своЇ украњнське пр≥звище на рос≥йське ћазЇн≥н задл¤ усп≥ху у службов≥й кар'Їр≥); 2) на рос≥йський великодержавний шов≥н≥зм (тьот¤ ћот¤ –азторгуЇва ≥з  урська патронуЇ русиф≥кац≥ю ћазайла); 3) на анахрон≥чний украњнський нац≥онал≥зм уенер≥вського типу (д¤дько “арас ≥з  иЇва); 4) на духовий ≥нфантил≥зм ≥ндоктринованоњ комсомольськоњ молод≥.

Ћицем≥рство московськоњ пол≥тики Уукрањн≥зац≥њФ ”крањни  ул≥ш показуЇ кр≥зь призму д≥лових персонаж≥в п'Їси: 1) ћалорос-кар'Їрист ћазайло: У—ерцем передчуваю, що украњн≥зац≥¤ Ч це спос≥б робити з мене пров≥нц≥¤ла, другосортного службовц¤ ≥ не давати мен≥ ходу на вищ≥ посадиФ. 2) ƒ¤дько “арас: Уѓхн¤ украњн≥зац≥¤ Ч це спос≥б ви¤вити ус≥х нас, украњнц≥в, а тод≥ знищити разом, щоб ≥ духу не було... ѕопереджаю!Ф 3) ћок≥й (син ћазайла, гордий ≥з свого украњнського пр≥звища ≥ патр≥от украњн≥зовуваноњ ”–—–): Уѕровокац≥¤. ’то стане нищити двадц¤ть м≥льйон≥в одних лише сел¤н украњнц≥в, хто?Ф 4) “ьот¤ ћот¤ ≥з  урська: У“а в ƒЌя’ “”–Ѕ≤Ќ»’ (антиукрањнська п'Їса Ѕулгакова, що йшла тод≥ в ћ’ј“-≥ у ћоскв≥) јльоша, ти знаЇш, ¤к про украњн≥зац≥ю сказав: все це туман, чорний туман, каже, ≥ все минетьс¤. ≤ ¤ в≥рю, що все оце минетьс¤. «останетьс¤ Їдина, непод≥льна...Ф ћок≥й: Уўо-о?Ф “ьот¤ ћот¤: У—–—–Ф...Ф

“ут ус≥ чотири супротивн≥ соб≥ персонаж≥ Усклалис¤Ф своњми почуванн¤ми на об'Їктивну правду, а нањвний молодий ћок≥й у негативн≥й форм≥ несв≥домо спророкував страшний факт винищенн¤ м≥льйон≥в украњнських сел¤н, що ставс¤ вже через три роки п≥сл¤ прем'Їри Ућини ћазайлаФ.

Ућина ћазайлоФ Ч кл¤сичний зразок пол≥тичноњ комед≥њ Удискус≥йногоФ жанру. ƒ≥¤логи, репл≥ки д≥ють (¤к каже одна  ул≥шева ремарка в п'Їс≥), Умов шабл≥Ф. Ѕагатство специф≥кованоњ за персонажами мови надзвичайне. Ѕагатогранне  ул≥шеве слово раз у раз розриваЇтьс¤, мов бомба, зрушуючи д≥ю на сцен≥ ≥ рег≥т на зал≥. ѕерсонаж≥ схоплен≥ в таких найсуттЇв≥ших ≥ оголених њх рисах, що ц≥лий р¤д тип≥в оставс¤ в пам'¤т≥ гл¤дача, немов маски старого вертепного украњнського театру чи commedia dellТarte. як завше,  ул≥ш ви¤вив тут себе також майстром гротеску ≥ парод≥њ (напр., парод≥¤ на рад¤нський тип дискус≥њ в трет≥й д≥њ п'Їси).

÷≥ле щаст¤, що ћикола ’вильовий устиг видрукувати в своЇму УЋ≥тературному ярмаркуФ Ућину ћазайлаФ (книга 6 за травень 1929) ≥ УЌародного ћалах≥¤Ф (книга 9 за серпень 1929). ќбидва-бо л≥пш≥ твори  ул≥ша були назавше заборонен≥ ще з початку 1930 року, п≥сл¤ того, ¤к провалилась спроба парт≥њ змусити  ул≥ша ≥  урбаса до ≥дейноњ кап≥тул¤ц≥њ на театральному диспут≥ в ’арков≥ 1929 року.

“ой диспут був важливою под≥Їю. ¬ лице парт≥йним ем≥сарам ћоскви  урбас, ’вильовий ≥  ул≥ш за¤вили, що справжн≥й мистець н≥ перед ¤кою силою не поступитьс¤ своњм мистецьким суверен≥тетом. ’вильовий за¤вив, що п'Їси  ул≥ша можна р≥вн¤ти до У–ев≥зораФ ≥ що вони, виставлен≥  урбасом у УЅерезол≥Ф, уже створили епоху ≥ в театр≥, ≥ в житт≥.  ул≥ш запекло боронив  урбаса, назвавши його ген≥¤льним режисером. ¬≥н осудив рад¤нських письменник≥в, що вони задл¤ кар'Їри ≥ власноњ безпеки бо¤тьс¤ ч≥пати нац≥ональну проблему. У≤ коли мен≥ –аб≥чев закидав, що ¤, так би мовити, прикип≥в до ц≥Їњ проблеми, то на це дозвольте мен≥ в≥дпов≥сти так: ¤, ¤к член парт≥њ ≥ громад¤нин, не можу об≥йти ц≥Їњ проблеми ≥ не хочу розв'¤зувати њњ в б≥лих рукавичках. Ќав≥ть ≥ в подальших своњх п'Їсах (а ¤ њх писав ≥ писатиму за певним тематичним пл¤ном) ¤ все одно буду в≥дбивати й осв≥тлювати нац≥ональну проблему. –екомендую ≥ вамФ (див. газетний зв≥т з диспуту УЎл¤хи розвитку украњнського театруФ, Ћ≤“≈–ј“”–ј ≤ ћ»—“≈÷“¬ќ, ’арк≥в, за 22 червн¤ 1929).

“а п≥сл¤ цього ћосква не допустила на украњнську сцену вже н≥ одноњ п'Їси  ул≥ша на нац≥ональн≥ теми, тим часом ¤к московська публ≥ка, включно з генеральним секретарем ÷  ¬ ѕ(б), захлиналас¤ у ћ’ј“-≥ на виставах п'Їси Ѕулгакова Уƒн≥ “урб≥нихФ, що була сповнена тугою за реставрац≥Їю рос≥йськоњ ≥мпер≥њ, зоолог≥чною ненавистю до украњнц≥в ≥ державного та культурного в≥дродженн¤ ”крањни в революц≥њ 1917 року. ¬≥дпов≥даючи на протести з нац≥ональних республ≥к, —тал≥н писав 2 лютого 1929: У„то касаетс¤ собственно пьесы ƒЌ» “”–Ѕ»Ќџ’, то она не так уж плоха, ибо она дает больше пользы, чем вредаФ (—талин, —ќ„»Ќ≈Ќ»я, т. II, 1949, стор. 328). ѕ≥д час прийому у —тал≥на украњнських письменник≥в на початку 1929 року  ул≥ш см≥ливо звернув увагу —тал≥на на суперечн≥сть м≥ж забороною украњнських твор≥в з нац≥ональними ухилами ≥ в≥льною рос≥йською шов≥н≥стичною пропагандою в Уƒн¤х “урб≥нихФ ≥з сцени найб≥льшого театру –ос≥њ. —тал≥н в≥дпов≥в: Уј чи Ї в п'Їс≥ Ѕулгакова хоч капл¤ корисного? ™. “ак ≥ за це спасиб≥Ф. “акоњ Укапл≥ корисногоФ —тал≥н не хот≥в бачити у п'Їсах  ул≥ша, ан≥ в ≥нших заборонених творах найл≥пших украњнських письменник≥в.

” в≥дпов≥дь на цю пол≥тику диктатора ≥ на Уƒн≥ “урб≥нихФ  ул≥ш написав Уѕатетичну сонатуФ, матер≥¤лом дл¤ ¤коњ послужили т≥ сам≥ под≥њ украњнськоњ революц≥њ 1917 Ч 19, що њх використав ≥ Ѕулгаков. ѕобудована в ритм≥, арх≥тектон≥ц≥ ≥ в супровод≥ одно≥менноњ сонати Ѕетховена, ц¤ п'Їса справедливо д≥стала у критик≥в назву драматичноњ поеми. ѓњ формально прозова, а суттю поетична мова доведена до криштальноњ чистоти музики, до гострого блиску шабл≥. –емарки автора Ч не ремарки, а н≥би могутн≥ поетичн≥ м≥н≥¤тюри ≥з “ичининих У«ам≥сть сонет≥в ≥ октавФ. ‘ази драматург≥чноњ д≥њ своњм духом в≥дпов≥дають ≥сторичним фазам украњнськоњ революц≥њ, а д≥йов≥ персонаж≥, схоплен≥ в њх найглибш≥й сут≥, в≥ддзеркалюють основн≥ д≥юч≥ соц≥¤льн≥ сили в≥дродженн¤ та його ворог≥в. «а головним образом ћарини чуютьс¤ самост≥йники ≥ повстанц≥; за њњ батьком —тупай-—тупаненком Ч старша, а за поетом ≤льком ёгою Ч молодша украњнська ≥нтел≥генц≥¤, що вагаЇтьс¤ м≥ж самост≥йниками ≥ соц≥¤л≥змом та б≥льшовиками; за б≥льшовиком Ћукою Ч та частина м≥ськоњ б≥дноти, що схильна слухати Утовариша ≥з ѕетербургуФ. ќкремо стоњть старий рос≥йський генерал у в≥дставц≥ ѕероцький та його сини б≥логвард≥йськ≥ оф≥цери јндре ≥ ∆орж, за ¤кими Ч рос≥йське м≥щанство ≥ вс¤ стара монарх≥чна –ос≥¤. ≤ все це  ул≥ш ум≥стив, мов у скриньц≥ старого украњнського вертепного театру, на поверхах одного будинку, з ¤кого н≥би зн¤то фасадну ст≥ну. ”се в паралельних ≥ перехресних д≥¤х, монологах, д≥¤логах ≥ в справжн≥х кривавих бо¤х Ч розб≥гаЇтьс¤, то знов перепл≥таЇтьс¤ ≥ зливаЇтьс¤, мов суперечн≥ теми одноњ могутньоњ сонати.

як чайка над розораним бурею морем, п≥дноситьс¤ образ молодоњ ћарини над супротивними стих≥¤ми ≥ елементами украњнськоњ революц≥њ, виростаючи поза власн≥ меж≥ у всеос¤жн≥сть, спростовуючи ≥ об'Їднуючи вс≥х патетичною сонатою украњнського в≥дродженн¤. ≤лько ёга, закоханий у ћарину поет, при¤тель б≥льшовика Ћуки, екстазно пливе на хвил¤х УѕатетичноњФ, що йдуть ≥з к≥мнати ћарини. “од≥ в≥н, що сам учитьс¤ грати на гел≥кон≥, почуваЇ незм≥ренн≥сть своЇњ сили: У√ел≥кон... коли вз¤ти forte, можна загасити л¤мпу. јле ¤ навчус¤ грати так, що зор≥ на неб≥ гаситимуФ. …ого гел≥кон з Уоркестри гуман≥змуФ Ч граЇ на вс≥ людськ≥ переживанн¤. ѕоет Ув≥рить у ѕетрарку ≥ в≥чну любовФ; дл¤ нього прапор боротьби ≥ в≥льного труда значитиме щось т≥льки тод≥, У¤к над св≥том замаЇ прапор в≥чноњ любовиФ. ћарина корегуЇ поета: Укожне слово переконуЇ тод≥, коли за ним дзвенить збро¤; Утого лише ≥дењ переможуть, хто з ними вийде на ешафот ≥ смерт≥ в в≥ч≥ скажеФ.

¬иключно добрий, нањвний ≥ см≥шний батько ћарини Ч —тупай-—тупаненко з усього свого довгого житт¤ знав, що Ун≥ч така велика, ¤к –ос≥¤, а –ос≥¤, ¤к н≥ч Ч не видно й не чути нашоњ ”крањниФ. “ому вже перший ун≥версал ÷ентральноњ –ади звучить дл¤ нього, ¤к рад≥сний великодн≥й дзв≥н. ¬≥н так ненавидить царську ≥мперську –ос≥ю, що коли виникла загроза њњ реставрац≥њ ѕероцькими Ч готов пристати до б≥льшовик≥в: УЌ≥, ¤, мабуть, за соц≥¤л≥зм... ѕринаймн≥ по-украњнському звернувс¤: збирайс¤ на смерть, а не гатовс¤ к смерт≥Ф. УЌехай ≥ рад¤нська Ч аби т≥льки була украњнська республ≥ка: на червон≥м дв≥ стьожечки вити Ч жовту й блакитнуФ. ћарина поправл¤Ї см≥шного тата: Ухоч ¤рмо й червоним стане, а ¤рмом не перестанеФ; Унайкращий сп≥льник той, у кого збро¤ по-вкрањнському говоритьФ. —тупай-—тупаненко, ¤кому не помогло ворож≥нн¤ на У обзар≥Ф, падаЇ трупом на вулиц≥ п≥д час бою саме тод≥, ¤к в≥н кричав на обидва боки: Уукрањнц≥ ж, що ви робите? ƒайте подумати!Ф …ого останн≥ слова: Уц≥каво знати, з ¤коњ сторони кул¤Ф.

—тупай ≥ ёга Ч це н≥би продовженн¤ образу ћалах≥¤. ≤сторична загибель малах≥¤нства супроводжуЇтьс¤ народженн¤м ћарини (¤к у У¬альдшнепахФ ’вильового Ч јглањ), що синтезуЇ в соб≥ шл¤хом запереченн¤ усе добро —тупа¤ ≥ ёги, але подолуЇ њхню нереальн≥сть, роздвоЇн≥сть ≥ безпом≥чн≥сть у зустр≥ч≥ з смертельним ворогом. ¬она не випадково розучуЇ сонату Ѕетховена. —тупай-—тупаненко теж уподобав сонату, але думав, що автор њњ мус≥в бути т≥льки украњнець; на фактичну дов≥дку ћарини в≥дпов≥в: У«начить, мати була украњнкаФ.

«розум≥ло, що рос≥йському монарх≥стов≥ ѕероцькому страшн≥ не б≥льшовики, не комун≥зм, не кл¤сова боротьба, а ”крањна: Уќдного лише боюс¤, щоб не розвал¤ли фундаменту, на ¤кому сто¤ла –ос≥¤ Ч Їдности й непод≥льности њњ. ј не розвал¤ть, Ч —тупай-—тупаненки Ч –ос≥¤ вистоњть ≥ перестоњть ¤ку завгодно революц≥ю. –ос≥¤! «емл¤ –усска¤!Ф ¬ чек≥стськ≥й тюрм≥ набожного генерала ѕероцького найб≥льш вразило ≥ допекло, що там в'¤зень монах Уц≥лу н≥ч моливс¤ по-вкрањнськомуФ.

ћарина не говорить з чужого голосу, ¤к, наприклад зб≥льшовизований Ћука. ¬она надхненниц¤ ц≥лоњ доби, ѕ≥т≥¤, що пророкуЇ, з каменю омфалос Ч центру земл≥, з серц¤ новоњ ≈ллади. ¬ противагу до ёги вона не т≥льки на ро¤л≥ даЇ Усв≥тлий роздум бунтарного духаФ, а й п≥д ≥менем „айки таЇмно належить до ком≥тету збройноњ самост≥йницькоњ орган≥зац≥њ, сигналом дл¤ виступу ¤коњ Ї Узапалена люлькаФ. —игнал дано, ≥ ћарина в п≥днесенн≥: Укур≥те, аж поки все небо закурите, аж поки не пошле до вас Ѕог ангола спитати, ¤к у т≥й казц≥: чого ж ти хочеш, роде козацький, що куриш ≥ куриш? —воЇњ держави ¤ хочу (розб≥глис¤ коси по спин≥) п≥д прапором ось... (¬инесла захованого прапора. –озгорнула). ѕ≥д цим!..Ф  оли ж њй прийшла черга свою ≥дею Усмерт≥ в в≥ч≥ сказатиФ, вона Ч певна перемоги т≥Їњ ≥дењ Ч каже: У“ак, ¤ „айка!.. ¤ та¤ „айка, що л≥тала над ∆овтими ¬одами, об дороги козацьк≥њ билась, що л≥та ≥ б'Їтьс¤ у кожному козацькому серцев≥...Ф

як ми вже згадували на початку, Уѕатетична сонатаФ була категорично заборонена на ”крањн≥, але режисеров≥ “ањрову пощастило поставити њњ в своЇму  амерному театр≥ в ћоскв≥, правда, з де¤кими зм≥нами в перв≥сн≥м текст≥ Ч дл¤ цензури. Ќа прем'Їр≥ 19 грудн¤ 1931 були члени дипломатичного корпусу, а також ÷  парт≥њ ≥ ур¤ду. ”сп≥х вистави був величезний ≥ в гл¤дача, ≥ в фаховоњ театральноњ критики. Ќ≥мецький л≥вий письменник ‘р≥др≥х ¬ольф, що бачив виставу у ћоскв≥, переклав Уѕатетичну сонатуФ на н≥мецьку мову, а берл≥нське видавництво ‘≥шер видало њњ фотокоп≥Їю ≥ поширювало серед н≥мецьких театр≥в. ‘р≥др≥х ¬ольф писав у передмов≥ до перекладу: У‘орма ѕј“≈“»„Ќќѓ —ќЌј“» Ч ц≥Їњ найб≥льшоњ украњнськоњ драматичноњ поез≥њ Ч в св≥тов≥й л≥тератур≥ може бути пор≥вн¤на т≥льки з драматичними поемами ‘ј¬—“ ≥ ѕ≈– √ёЌ“Ф. ѕрих≥д √≥тлера до влади об≥рвав зац≥кавленн¤ п'Їсою в Ќ≥меччин≥.

4 березн¤ 1932 в газет≥ УѕравдаФ по¤вилас¤ погромницька статт¤ Уќ ѕј“≈“»„≈— ќ… —ќЌј“≈  улишаФ, п≥дписана У”краинцемФ, але написана, ¤к тод≥ говорили в ћоскв≥, Ћазарем  агановичем. Ќасл≥дком ц≥Їњ статт≥, що охрестила п'Їсу  ул≥ша УфашистськоюФ, а прихильним до нењ театральним критикам погрозила за втрату Уб≥льшовицькоњ пильностиФ, Уѕатетична сонатаФ була зн¤та з репертуару театру “ањрова, а також театр≥в у Ћен≥нград≥, ≤ркутську, Ѕаку, де вона теж виставл¤лась.

÷е вже був 1932 р≥к Ч початок орган≥зованого ћосквою масового голоду на ”крањн≥. ƒесь, може, на початку 1933 року зацькований пресою  ул≥ш поњхав на села ≥, зокрема, до р≥дного з дитинства „аплиного. ¬≥н на власн≥ оч≥ побачив, ¤к от≥ його незаможники ≥ рад¤нськ≥ патр≥оти  опистки, що в його перш≥й п'Їс≥ У97Ф так ст≥йко поборювали стих≥йну голодову катастрофу, тепер мруть, ¤к мухи, в≥д орган≥зованоњ рад¤нською владою √ќЋќƒќ¬ќѓ катастрофи.  ул≥ш повернувс¤ з села до ’аркова душевно хворий Ч к≥лька дн≥в у себе в хат≥ кричав, стогнав, був ¤к божев≥льний. якраз у той час, 13 травн¤ 1933, сталось самогубство ’вильового, про ¤кого  ул≥ш казав: У÷е наш надхненник. ¬≥н перший в≥дкрив нам оч≥ на ”крањнуФ. –еакц≥¤  ул≥ша на загибель друга була несамовита. ¬сю н≥ч сто¤в  ул≥ш коло мертвого побратима, а коли вже на цвинтар≥ труну опускали в ¤му Ч кинувс¤ на кол≥на до труни з криком: У—онце моЇ!Ф ѕ≥сл¤ похорон чорна тоска огорнула  ул≥ша так, що дружина, бо¤чись, щоб в≥н не вчинив соб≥ чого, заховала його револьвери. ѕом≥тивши це,  ул≥ш сказав: УЅудь спок≥йна, ¤ не зроблю того, що зробив ’вильовий. я знайду в соб≥ сили ≥ буду боротись до к≥нц¤Ф (јнтон≥на  ул≥ш. У—погади про  ул≥шаФ, стор. 415 Ч 419).

≤ д≥йсно,  ул≥шев≥ ще восени 1933 року вдалос¤ разом з  урбасом виставити в УЅерезол≥Ф його нову п'Їсу Ућаклена √расаФ, писану ним 1932 Ч 33 року. ўоб це могло статис¤,  ул≥ш оминув украњнськ≥ теми, пом≥стивши д≥ю п'Їси в ѕольщ≥ на тл≥ економ≥чноњ кризи. ѕружиною д≥њ Ї збанкрутований б≥ржовий маклер «брожек з його демонською пристрастю грача, ¤кий пускаЇ в гру не т≥льки чужу, а й власну смерть, щоб здобути посмертну страхову прем≥ю. ƒес¤тил≥тн¤ д≥вчинка Ч жебрачка ћаклена, Ч щоб р¤тувати свого батька Ч роб≥тника Ч в≥д голодноњ смерти, приймаЇ пропозиц≥ю «брожека вбити його за невеличку плату. Ќа тл≥ гри демона ≥ трагед≥њ ¤нгола, що мусить убити, виростаЇ образ пропащого поета ѕадури, що спить у собач≥й будц≥ ≥ граЇ на окарин≥ Ч глин¤ному ≥нструментику Ч про самотню закинену в св≥т≥ душу Ч в порожню н≥ч, на холодний м≥с¤ць.

ѕол≥тбюро ÷   ѕ(б)” ≥ верх≥вка Ќ ¬ƒ, в супровод≥ сотн≥ озброЇноњ охорони, на спец≥¤льно т≥льки дл¤ них влаштованому перегл¤д≥ вистави могли мати враженн¤, що п'Їса Ї не про ѕольщу, а ”крањну, що демонський збанкрутований грач Ч це вони сам≥, ћаклена Ч украњнський народ, поет ѕадура Ч сам  ул≥ш, а п'Їса задумана ≥ виставлена ¤к лебедина п≥сн¤ великого драматурга великого театру.

“ак воно чи н≥, а Ућаклена √расаФ п≥сл¤ сьомоњ вистави спец≥¤льною ухвалою ÷  парт≥њ була заборонена, УЅерез≥льФ л≥кв≥дований,  урбас, а пот≥м ≥  ул≥ш заарештован≥ ≥ заслан≥ на п≥вн≥чну рос≥йську каторгу ¤к Увороги народуФ.

Ућаклена √расаФ Ч останн¤ в≥дома публ≥ц≥ п'Їса  ул≥ша, що продовжувала його шл¤х угору по верховинах драматург≥чноњ творчости.  р≥м того, в≥н написав ще комед≥ю У«акутФ (1929), драму Уѕрощай, селоФ (1930 Ч 32), Уƒ≥¤логиФ (193?), У¬≥чний бунтФ (1934) ≥ У“акФ (1934). Ќ≥ одна з них не була допущена н≥ до вистав, н≥ до друку, а рукописи њх, ¤к ≥нших п'Їс  ул≥ша, загинули п≥д час в≥йни. ќстанн≥ дв≥ драми  ул≥ш писав уже п≥сл¤ арешту  урбаса ≥ розгрому УЅерезол¤Ф, викинутий з парт≥њ, буквально самотн≥й, без зароб≥тку, зате п≥д пост≥йним догл¤дом шпигун≥в Ќ ¬ƒ, що ходили ¤вно за ним сл≥дом.

3 грудн¤ 1934  ул≥ш був арештований по дороз≥ на похорони свого друга ≤вана ƒн≥провського (автора драми Уяблуневий полонФ, помер в≥д сухот). …ому ≥нкрим≥нували приналежн≥сть до не≥снуючого У¬сеукрањнського боротьбистського терористичного центруФ, в≥н п≥дписавс¤ п≥д ус≥ма запропонованими сл≥дчим УзлочинамиФ, одержав 10 рок≥в далеких концтабор≥в ≥ був в≥дправлений на —оловки, де сид≥в у темниц≥ без права працювати на в≥льному пов≥тр≥ ≥ користатись шпиталем (був т¤жко хворий). ѕисав повн≥ любови ≥ турбот листи до родини (вм≥щен≥ разом з ≥ншими листами  ул≥ша у згаданому вище нью-йоркському виданн≥ його твор≥в). …ого родину брутально викинули ≥з помешканн¤, так що дружина ≥ двоЇ д≥тей к≥лька дн≥в жили ≥ спали буквально на вулиц≥. ѕ≥¤н≥но  ул≥шевоњ доньки ќл≥, на ¤кому вона грала йому Уѕатетичну сонатуФ, коли в≥н писав однойменну п'Їсу, було в≥д нењ забране Ч ¤к у ћарини Ч героњн≥ т≥Їњ п'Їси. ќстанн≥й лист  ул≥ша до родини мав дату 15 червн¤ 1937 року. ≤з —оловк≥в його вивезли етапом десь на перелом≥ 1937 Ч 38 року, коли так≥ етапи означали вив≥з на розстр≥л. Ќа вс≥ запити  ул≥шевоњ дружини в≥дпов≥дн≥ вищ≥ установи в ћоскв≥ в≥дпов≥дали Ч Уне знаЇмоФ.

 ул≥ш ув≥йде в ≥стор≥ю украњнськоњ л≥тератури ≥ театру ¤к творець необарокковоњ драми. √енеза його стилю дуже складна. ”крањнська традиц≥¤ дл¤  ул≥ша час≥в його У97Ф ≥ У омун в степахФ не с¤гала дал≥ “об≥левича. јле оп≥сл¤ в≥н засвоњв соб≥ традиц≥ю украњнського вертепу ≥ скарби драматичних поем Ћес≥ ”крањнки (вплив останньоњ злегка пом≥тний на Уѕатетичн≥й сонат≥Ф).  ул≥ш р≥с у мистецьк≥й атмосфер≥ творчости ѕавла “ичини, ћиколи ’вильового ≥ Ћес¤  урбаса та його театру УЅерез≥льФ. ¬они ж наштовхнули його на вивченн¤ Ївропейськоњ ≥ св≥товоњ драми Ч в≥д найнов≥шоњ експрес≥он≥стичноњ Ч до найдавн≥шоњ Ч сх≥дньоњ. —уверенний мистець Ч  ул≥ш не знав Учуже¤д≥¤Ф Ч н≥чого не коп≥ював чужого. ¬ пролоз≥ директора театру до ≥нтермед≥њ У’ул≥й ’ул≥наФ  ул≥ш пише, що автор н≥¤к не м≥г укластис¤ в рамки античноњ, Ўексп≥ровоњ чи ћольЇровоњ драми, бо матер≥¤л ≥ дух часу такий великий ≥ своЇр≥дний, що Ун≥¤к його туди не вбгаЇшФ.

—в≥това традиц≥¤  ул≥ша ≥де вглиб в≥д сучасного йому експрес≥он≥зму (порив в≥д серц¤ до космосу, в≥д факту Ч до сут≥ ¤вища, чорторий пристрастей) через ≥мпрес≥он≥стичну драму (система роз≥рваних сцен, л≥ризм, ритм≥зац≥¤ прози, п≥днесенн¤ ремарок до поетичного р≥вн¤, прихований психолог≥чний п≥дтекст) ≥ дал≥ через драму романтичну (самовбивча ≥рон≥¤ √офмана, патетично-витончений д≥¤лог ћюссе, синкретизм антитетичних елемент≥в у √юго). јле найб≥льш близька була  ул≥шев≥ бароккова драма Ћьопе де ¬ега, —ервантеса, Ўексп≥ра Ч саме њхн≥м рад≥сним св≥тлим св≥тов≥дчуванн¤м та орган≥чним поЇднанн¤м одв≥чних антитез: траг≥чного ≥ ком≥чного, УкрасивогоФ ≥ УпотворногоФ, ≥ндив≥дуал≥зму ≥ сильно розвиненого соц≥¤льно-пол≥тичного ≥нстинкту, гумору ≥ патетики, ¤скравого нац≥онального патр≥отизму ≥ св≥тового м≥жнародного ун≥версал≥зму.  ул≥шев≥, ¤к майстров≥ пол≥тичноњ злободенноњ комед≥њ, безумовно ≥мпонували злободенн≥ сатири јр≥стофана, що њх саме в час  ул≥ша перекладено було на украњнську мову. ¬елика музично-ритм≥чна стих≥¤  ул≥шевих п'Їс дала  урбасов≥ можлив≥сть зливати у виставах в одне гармон≥йне ц≥ле слово, музику ≥ рух з силою, що нагадуЇ стародавню драму ≤нд≥њ,  итаю ≥ япон≥њ.

Ќа так≥й глибок≥й ≥ широк≥й баз≥  ул≥ш будував св≥й власний стиль, у ¤кому украњнськ≥ нац≥ональн≥ первн≥ реал≥зуютьс¤ так повно, могутньо, що набувають загальнолюдського звучанн¤.  ул≥ш досконало знав ≥ в≥дчував украњнський св≥т, його дух ≥ найглибш≥ традиц≥њ. ј вже щодо ”крањни сучасноњ, то л≥пшого знавц¤, н≥ж ћикола  ул≥ш, мабуть, не було серед письменник≥в. “е саме можна сказати про украњнську мову, ¤ку в≥н знав досконало, та н≥коли не переставав њњ вивчати. Ѕув в≥н досить начитаний у д≥л¤нц≥ ф≥лософ≥њ. ћикола  ул≥ш Ч один ≥з найб≥льших у блискуч≥й пле¤д≥ романтик≥в в≥тањзму. Ѕуло в ньому щось од Убарокковоњ людиниФ (про нењ ми згадували в л≥тературних сильветах Ѕажана ≥ ’вильового), що в≥дродилась своЇр≥дно на ”крањн≥ 1917 Ч 33 рок≥в. ѕоринути в твори  ул≥ша Ч це значить поринути в украњнський нац≥ональний св≥т на всю його глибину ≥ ширину. ј що  ул≥ш не був н≥коли засл≥плений своЇю безмежною любов'ю до ”крањни й украњнськоњ людини ≥ викрив њњ найтраг≥чн≥ш≥ суперечност≥ ≥ слабост≥, то шл¤х через його украњнський св≥т раз у раз виводить нас на вершини, з ¤ких видно людство ≥ в≥чн≥сть.

¬ змаганн≥ ”крањни з комун≥стичною –ос≥Їю за духову суверенн≥сть ≥ власний св≥й духовий шл¤х ћикола  ул≥ш ¤вл¤Ї блискучу перемогу. ќт чому ф≥зичне знищенн¤  ул≥ша супроводжувалось знищенн¤м його драматург≥чноњ спадщини. ≤з 14 його п'Їс ћосква поки що дозволила користуватись т≥льки двома першими, ще учн≥вськими його драмами. ’вильовий ур¤тував бодай Упоправлен≥Ф дл¤ цензури УЌародний ћалах≥йФ ≥ Ућина ћазайлоФ, видрукувавши њх у УЋ≥тературному ярмарков≥Ф. —в¤тослав √ординський ур¤тував ≥ вможливив дл¤ доступу читача Уѕатетичну сонатуФ, видрукувавши њњ в У”крањнському видавництв≥Ф ( рак≥в-Ћьв≥в, 1943, 62 стор.), ≥ то за найц≥нн≥шим першим текстом њњ, що був поданий  ул≥шем УЅерезолев≥Ф, а не за текстом, що був зм≥нений цензурою в час постави п'Їси “ањровим у ћоскв≥. ѕравда, н≥мецька цензура викинула ≥з льв≥вського виданн¤ дв≥ сцени, в тому числ≥ й сцену м≥тингу п≥д проводом Утовариша ≥з ѕетербургуФ. «а це тепер нападаЇ ћосква на √ординського ≥ на ”крањнську ¬≥льну јкадем≥ю в —Ўј, що перевидала три шедеври  ул≥ша разом ≥з спогадами його дружини. ѕрим≥рники п'Їс  ул≥ша, що тимчасово були доступн≥ √ординському, загубились п≥д час в≥йни. „и не л≥пшою в≥дпов≥ддю Унац≥онал≥стичним фальсиф≥каторамФ, що вр¤тували три л≥пш≥ п'Їси  ул≥ша, було б повне нефальшоване виданн¤ у  иЇв≥ вс≥х його п'Їс.

 

ёр≥й Ћј¬–≤Ќ≈Ќ ќ

« кн. У–озстр≥л¤не в≥дродженн¤Ф, 1959

(«а книгою У”крањнське словоФ Ч “. 1. Ч  ., 1994.)