ё–≤… ‘≈ƒ№ ќ¬»„

(1834 Ч 1888)

 

ёр≥й ‘едькович (повне ≥м'¤ ≥ пр≥звище Ч ќсип ƒом≥н≥к √ординський де ‘едькович; ≥м'¤ ёр≥й письменник прибрав у зр≥лому в≥ц≥) народивс¤ 8 серпн¤ 1834р. в с. —торонець-ѕутил≥в (тепер смт ѕутила „ерн≥вецькоњ обл.). Ѕатько його Ч спольщений шл¤хтич Ч займав на час народженн¤ сина та п≥зн≥ше незначн≥ ур¤дов≥ посади. ћати походила з с≥м'њ украњнського св¤щенника, проте в побут≥ дотримувалас¤ сел¤нських звичањв Ч цю рису перейн¤в в≥д нењ й майбутн≥й письменник.

” 1846 Ч 1848 рр. ‘едькович навчаЇтьс¤ у нижн≥й реальн≥й школ≥ у „ерн≥вц¤х. √рунтовне ≥ доповнене згодом знанн¤ мови, ¤ке вин≥с ‘едькович з≥ школи, стало передумовою його н≥мецькомовноњ творчост≥, що розпочалась у роки зароб≥тчанських мандр≥в юнака по ѕ≥вн≥чн≥й ћолдав≥њ та –умун≥њ.

ѕершими друкованими творами ‘едьковича були н≥мецька балада та романтичне опов≥данн¤ УDer RenegatФ (1859, сл≥ди балади, опубл≥кованоњ окремо, загублено).

“ворч≥сть н≥мецькою мовою письменник не припин¤в до к≥нц¤ житт¤, видавши дв≥ зб≥рки поез≥й (УGedichteФ, 1865; УAm Tscheremusch. Gedichte eines UzulenФ, 1882) та надрукувавши р¤д в≥рш≥в у часописах.  ≥лька твор≥в, в тому числ≥ н≥мецький переклад трагед≥њ УƒовбушФ, лишилис¤ в рукописах. ” н≥мецькомовн≥й творчост≥ ‘едькович розробл¤Ї переважно т≥ ж проблеми, розгортаЇ т≥ ж мотиви, що й у творчост≥ украњнською мовою; нер≥дко тв≥р н≥мецькою мовою Ї перекладом або пересп≥вом його украњнського твору або навпаки. ѕоетичн≥ писанн¤ ‘едьковича н≥мецькою мовою були високо оц≥нен≥ Ќойбауером, здобули схвальн≥ в≥дгуки ≤. ‘ранка, ќ. ћакове¤, чеського л≥тературознавц¤  .  адлеца. ¬их≥д зб≥рки УAm TscheremuschФ в≥тала у 1883р. в≥денська газета УNeue freie PresseФ. Ќарис про ‘едьковича подала У≤стор≥¤ н≥мецько-австр≥йськоњ л≥тературиФ.

« листопада 1852р. до лютого 1863р. ‘едькович перебуваЇ на служб≥ у ц≥сарськ≥й арм≥њ. ѕредставники молодоњ зах≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ заохотили оф≥цера австр≥йськоњ арм≥њ почати писати також р≥дною мовою. ѕерш≥ украњнськ≥ в≥рш≥ ‘едьковича були опубл≥кован≥ в брошур≥ ј.  обил¤нського УSlovo na slovo do redaktora УSlovaФФ (1861) ≥ захоплено сприйн¤т≥ читачами. Ѕрошура була спр¤мована проти Умосквоф≥льськоњФ ор≥Їнтац≥њ редагованоњ Ѕ. ƒ≥дицьким газети У—ловоФ. «разки творчост≥ не в≥домого доти поета наводилис¤ з метою запереченн¤ У¤зич≥¤Ф далеких в≥д народного житт¤ твор≥в, що друкувались у Умосквоф≥льськихФ часописах. Ѕ. ƒ≥дицький, проте, сам зац≥кавивс¤ новим поетом, ви¤вивши добре художнЇ чутт¤. «а його редакц≥Їю та з його передмовою 1862р. у Ћьвов≥ була видана зб≥рка Уѕоез≥њ ≤осифа ‘едьковичаФ.

«б≥рка складаЇтьс¤ з двох розд≥л≥в. ” першому Ч Уƒуми ≥ сп≥ванкиФ Ч вм≥щено 48 л≥ричних в≥рш≥в р≥зноњ тематики. 10 твор≥в ≥з б≥льш в≥дчутним пов≥ствувальним сюжетом вид≥лен≥ в розд≥л УЅалади ≥ опов≥данн¤Ф, серед них своЇр≥дний цикл Ч балади УƒобушФ, Уёр≥й √≥ндаФ, У иртчал≥Ф.

ўе перебуваючи в арм≥њ, ‘едькович зближуЇтьс¤ з р¤довими жовн≥рами, сп≥ваЇ з ними народних п≥сень ≥ сам виступаЇ в рол≥ складача Усп≥ванокФ. « цими нап≥вфольклорними, нап≥вл≥тературними творами пов'¤заний його перший украњнський в≥рш УЌ≥чл≥гФ (У«в≥зди по небесн≥м град≥Ф), складений, ймов≥рно, в травн≥ 1859р. п≥д час походу полку в ≤тал≥ю. ‘ольклорн≥ зац≥кавленн¤ ‘едькович прон≥с кр≥зь усе житт¤, ставши великим знавцем, збирачем ≥ попул¤ризатором ¤к поетичних (п≥сн≥, коломийки), так ≥ прозових (казки, анекдоти, припов≥дки) твор≥в. ” рукописах письменника залишилась фольклорна зб≥рка УЌайкращ≥ сп≥ванки руського народу на Ѕуковин≥Ф (частина опубл≥кована за рад¤нського часу), серед запис≥в ¤коњ в окремий розд≥л вид≥лен≥ У—п≥ванки ‘едьковичаФ Ч самост≥йн≥ твори поета на фольклорн≥ мотиви. ‘ольклористична й етнограф≥чна д≥¤льн≥сть ‘едьковича знайшла поц≥нуванн¤ в тому, що письменника було обрано членом ѕ≥вденно-«ах≥дного в≥дд≥лу –ос≥йського географ≥чного товариства (1873).

” 1863р. у льв≥вському тижневику У¬ечерниц≥Ф (≥де¤ його заснуванн¤ належала ‘едьковичу) вм≥щено перш≥ його украњнськ≥ опов≥данн¤ Ч УЋюба Ч згубаФ, У—ерце не навчитиФ, УЎтефан —лавичФ. ќстаннЇ з них уже написано по виход≥ з арм≥йськоњ служби.

“ворч≥сть ‘едьковича характеризуЇ коло наскр≥зних тем ≥ мотив≥в: краса гуцульських звичањв зображена ним у багатьох поез≥¤х ≥ б≥льшост≥ опов≥дань, у драмах У ерманичФ та У—ватанн¤ на гостинц≥Ф; т¤готи жовн≥рського житт¤ представлен≥ в р¤д≥ л≥ричних твор≥в перших рок≥в, у поемах УЌовобранчикФ (1862) ≥ УƒезертирФ (1867), в опов≥данн¤х У“ри ¤к р≥дн≥ братиФ, УЎтефан —лавичФ; мотив дезертирства вт≥лено в трьох поетичних творах одн≥Їњ назви УƒезертирФ. ћотив цей, представлений ¤к романтична ≥де¤ втеч≥ в≥д казенного, оф≥ц≥йного св≥ту, на¤вний також в ≥нших творах письменника. ѕост≥йною дл¤ творчост≥ ‘едьковича була тема опришк≥вства. „имало твор≥в присв¤чено розробц≥ теми коханн¤ ¤к Улюби Ч згубиФ, ситуац≥¤м вибору сусп≥льноњ рол≥ героЇм тощо.

ћолод≥ д≥¤ч≥ УнародовськогоФ руху залучили письменника до сп≥вроб≥тництва у виданн¤х УћетаФ, УЌиваФ, УѕравдаФ. ѕроте стосунки ‘едьковича з л≥тераторами УнародовськогоФ табору не були тривкими.  ризою в њх взаЇминах позначений льв≥вський пер≥од д≥¤льност≥ ‘едьковича на посад≥ редактора УнародовськогоФ товариства Уѕросв≥таФ (1872 Ч 1873 рр.).

«а вин¤тком нетривалого перебуванн¤ у Ћьвов≥, ‘едькович з 1863 до 1876р. жив переважно у —торонц≥-ѕутилов≥, був к≥лька рок≥в шк≥льним ≥нспектором ¬ижницького округу. ¬≥н виношуЇ плани викладанн¤ у школах народною мовою, видаЇ У—п≥ваник дл¤ господарських д≥точокФ (1869), де вм≥щуЇ чимало своњх твор≥в дл¤ д≥тей, складаЇ УЅукварФ (не надрукований). як педагог ‘едькович обстоював зв'¤зок школи з житт¤м, господарською д≥¤льн≥стю, критикував засилл¤ церковноњ схоластики.

” 60-х рр. ‘едькович активно виступаЇ на стор≥нках галицькоњ преси з художн≥ми творами (в≥рш≥, поеми, опов≥данн¤, а дал≥ й драми), робить спроби розширенн¤ њх тематики, розбудови поетики, що, проте, не завжди знаходило сп≥вчутливу п≥дтримку. ¬ обстановц≥ непорозум≥нь з л≥тераторами ¤к Умосквоф≥льськогоФ, так ≥ УнародовськогоФ напр¤му у  оломињ в 1867 Ч 1868 рр. вийшла нова, однак невдало зредагована зб≥рка ‘едьковича Уѕоез≥њФ (у 3-х випусках). Ќа ч≥льне м≥сце у н≥й була поставлена ц≥кава, але загалом насл≥дувальна поема УћертвецьФ, тим часом не було вм≥щено високохудожн≥й цикл У« окрушк≥вФ та ≥нш≥ твори. «б≥рка, хоч у н≥й м≥стились визначн≥ зразки ‘едьковичевоњ поез≥њ Ч поеми УƒезертирФ, У÷иганкаФ, УЌа могил≥ званого мого брата ћихайла ƒучака у «аставн≥Ф (1867), Ч недоречно акцентувала на формальн≥й залежност≥ ‘едьковича в≥д Ўевченка, ¤ку буковинський поет певний час зазнавав, пробуючи виступити у непосильн≥й ≥ непотр≥бн≥й рол≥ Угалицького ЎевченкаФ.

1876р. ё. ‘едькович завершуЇ поетичний цикл Уƒик≥ думиФ, що ¤вл¤Ї собою своЇр≥дний п≥дсумковий огл¤д художн≥х ≥дей ≥ мотив≥в його поез≥њ. ѕочатком того ж року датован≥ Уѕов≥ст≥ ёр≥¤ ‘едьковичаФ Ч книга, видана заходами ћ. ƒрагоманова в  иЇв≥ й складена з опов≥дань, що доти друкувались у пер≥одиц≥. ѕроте письменник на той час уже втратив ≥нтерес до прози, переважн≥ зусилл¤ зосередивши на писанн≥ драматичних твор≥в.

‘едькович прид≥л¤в драматург≥њ значн≥ творч≥ зусилл¤ починаючи з 1865р. ƒраматичний р≥д л≥тератури письменник вважав найголовн≥шим Ч ¤к у ви¤в≥ спроможностей автора, так ≥ в характеристиц≥ самоњ л≥тератури, в≥днос¤чи драму до пори њњ розкв≥ту. ѕершим драматичним твором ‘едьковича був жарт на одну д≥ю У“ак вам треба!Ф. ѕ≥зн≥ше (1884) ‘едькович розширив п'Їсу до трьох д≥й, назвавши њњ У—ватанн¤ на гостинц≥Ф.

Ќа побутовому матер≥ал≥ виросла мелодрама У ерманич, або —тр≥лений хрестФ (перша, прозова, редакц≥¤ Ч 1876, друга, в≥ршова Ч 1882). «начне м≥сце в творов≥ займають поетичн≥ перекази, передус≥м про корол¤ √уцула, що др≥маЇ у —ок≥льському (вплив балади Ћ. ”ланда УKönig RothbartФ та м≥ф≥чних теор≥й Ќойбауера), увага акцентуЇтьс¤ також на ставленн≥ героњв до Устр≥леногоФ хреста, що впливаЇ на њх долю. ѕод≥бн≥ м≥ф≥чн≥ мотиви перебувають у центр≥ п'Їси УƒовбушФ.

ѕовна њњ назва Ч Уƒовбуш, або √ромовий топ≥р ≥ знахарський хрестФ. Ќад цим твором ‘едькович працював найб≥льше, створивши три редакц≥њ украњнською мовою (1867, 1876 та 1884) ≥ дв≥ Ч н≥мецькою (трет¤ украњнська та друга н≥мецька редакц≥њ ≥дентичн≥). “рагед≥¤ УƒовбушФ була дв≥ч≥ поставлена на сцен≥ Ч 1876р. у Ћьвов≥ та 1877р. у ¬ижниц≥, обидва рази без усп≥ху.

Ќеспроможн≥сть пол≥тичного мисленн¤, що ви¤вилась в образ≥ ƒовбуша, характеризуЇ в ц≥лому трагед≥ю ‘едьковича У’мельницькийФ (1887 Ч 1888, три редакц≥њ).

” так званий льв≥вський пер≥од д≥¤льност≥ ‘едькович зд≥йснив р¤д переклад≥в та переробок п'Їс ≥ноземних автор≥в. Ќайб≥льш творчим п≥дходом в≥дзначаЇтьс¤ переробка комед≥њ н≥мецького драматурга ≈. –аупаха, що д≥стала назву У«апечатаний дв≥рникФ (за житт¤ автора не друкувалас¤; в рад¤нський час з усп≥хом ставитьс¤ на сцен≥ „ерн≥вецького музично-драматичного театру ≥м. ќ.  обил¤нськоњ). « н≥мецькоњ мови ‘едьковичем перекладено драму –. √отшал¤ УћазепаФ. ќдним з перших серед украњнських письменник≥в ‘едькович звернувс¤ до спадщини Ўексп≥ра, травестувавши його комед≥ю Уѕриборканн¤ непок≥рноњФ у УфрашкуФ Уяк козам роги виправл¤ютьФ (1872), а також переклавши трагед≥њ УћакбетФ та У√амлетФ.

«а в≥домост¤ми б≥ограф≥в, ‘едькович, кр≥м перекладу УћазепиФ, написав ориг≥нальний драматичний тв≥р п≥д такою ж назвою (дос≥ не в≥домий), а також виношував плани написати трагед≥њ У√онтаФ та У ара ƒ≥орд≥Ф ( ара ƒьорд≥й Ч д≥¤ч сербського нац≥онально-визвольного руху). ѕроте письменников≥ не пощастило повн≥стю реал≥зувати своњ творч≥ задуми.

” „ерн≥вц¤х, куди п≥сл¤ смерт≥ батька перењхав жити ‘едькович, поглиблюЇтьс¤ усам≥тнен≥сть письменника. ¬≥н в≥дходить в≥д будь-¤коњ л≥тературноњ прац≥, даЇ волю давньому зац≥кавленню астролог≥Їю. ¬ 1884р. буковинська ≥нтел≥генц≥¤ робить спроби навернути письменника до л≥тературного та громадського житт¤. « с≥чн¤ 1885р. ‘едькович ¤к редактор п≥дписуЇ новостворену газету УЅуковинаФ, де друкуЇ к≥лька нових своњх твор≥в. Ќаступного року м≥сцева громадськ≥сть в≥дзначила 25-р≥чний юв≥лей л≥тературноњ д≥¤льност≥ ‘едьковича, що стало певним заохоченн¤м його до подальшоњ прац≥. ѕомер письменник 11 с≥чн¤ 1888 р.