≤ван „ендей

(1922 р. нар.)

 

ѕершим л≥тературним учителем ≤вана „енде¤ була народна творч≥сть Ч казка, легенда, п≥сн¤-коломийка. ѓх в≥н чув в≥д матер≥, пот≥м вичитував у журнал≥ ЂЌаш р≥дний крайї. Ѕули ще р≥здв¤н≥ вертепи з кол¤дками-лицед≥¤ми, народн≥ весн¤н≥ забави, похоронн≥ голос≥нн¤, ворож≥нн¤ й заклинанн¤, верховинськ≥ вес≥лл¤... ¬се це збагачувало у¤ву, захоплювало, вражало...

Ќа час визволенн¤ «акарпатт¤ 1944p. в≥д фашист≥в ≤ван „ендей був учасником л≥тературного зб≥рника хустських г≥мназист≥в. √оловною школою дл¤ майбутнього письменника стала прац¤ в обласн≥й газет≥ Ђ«акарпатська правдаї, до редакц≥њ ¤коњ в≥н прийшов у березн≥ 1945p.

«годом ≤ван „ендей зак≥нчуЇ ”жгородський ун≥верситет, ¬ищ≥ л≥тературн≥ курси в ћоскв≥.

Ќовела Ђ„айки лет¤ть на —х≥дї дала назву перш≥й, у 1955p. видан≥й книжечц≥ опов≥дань ≤вана „енде¤. Ќазва ц¤ сконденсувала високу символ≥ку в≥ками оч≥куваного й виборюваного закарпатц¤ми Їднанн¤ з братами на —ход≥. ” новел≥ через трагед≥йну велич самопожертви батька й сина розкриваЇтьс¤ незламн≥сть народного духу. «ворушливо й правдиво, духовно сильними й благородними зображуЇ своњх земл¤к≥в письменник ≥ в ≥нших опов≥данн¤х, нарисах, пов≥ст¤х, з≥браних у зб≥рках Ђ¬≥тер з полонинї (1958), Ђ¬атри не згасаютьї (1960), Ђ„орнокнижникї (1961), ЂѕоЇдинокї (1962), Ђ“ерен цв≥теї (1967), Ђ оли на ранок благословл¤лосьї (1967), Ђ«елена ¬ерховинаї (1975), Ђ—вал¤вськ≥ зустр≥ч≥ї (1977), Ђ“еплий дощї (1979), Ђ азка б≥лого ≥неюї (1979), Ђ ринична водаї (1980) та ≥н. ” 1965p. виходить друком роман Ђѕтахи полишають гн≥зда...ї, у 1989 Ч Ђ—крип колискиї. ≤ван „ендей писав к≥носценар≥њ, перекладав з угорськоњ мови. ≤ засел¤в своњ твори новими геро¤ми, а част≥ше Ч начеб обережно переводив њх ≥з уже написаних у нов≥ Ч ≥ тих, привабливих своЇю моральною чистотою, красою духовного св≥ту, ≥ тих, чию непогамовну зажерлив≥сть, скуп≥сть ≥ моральну ниц≥сть хот≥в висв≥тлити правдою сучасност≥. ≤стор≥¤ й сучасн≥сть нероз'Їмно переплелис¤ в творчост≥ письменника.

—воЇр≥дн≥сть творчоњ ≥ндив≥дуальност≥ ≤вана „енде¤ пол¤гаЇ в максимал≥стськ≥й уваз≥ до найвищих категор≥й людськоњ моральност≥, що, зрозум≥ло, передбачаЇ загострену правдив≥сть художнього в≥дображенн¤ житт¤. ÷е зумовило ≥дейно-тематичну та стильову ориг≥нальн≥сть „енде¤-прозањка, ¤ку переконливо засв≥дчив роман Ђѕтахи полишають гн≥зда...ї.

—пок≥йно погл¤дала на б≥лий св≥т в≥конц¤ми хата газди ћихайла ѕригари, ¤кий ≥ не в≥дав, що змушений буде покинути р≥дну, обжиту д≥дами землю. ¬трата земл≥ в умовах буржуазноњ свавол≥ означала голод, далеку дорогу за океан або розпач, ¤кий гасивс¤ в шинку. —тарий ѕригара також розгублено апелюЇ до закону, коли голова с≥льськоњ –ади ƒмитро —лавинець пов≥домл¤Ї його про буд≥вництво електростанц≥њ в долин≥ р≥ки Ѕистроњ, вода ¤коњ затопить його садибу.

«годом колгосп вибудуЇ ѕригар≥ нову, з широкими в≥кнами, з великими с≥н¤ми св≥тлицю. “а у думках, тривожними ночами, ћихайло буде повертатис¤ в р≥дну хату, буде чути, ¤к скрипить у н≥й колиска, буде бачити Ђст≥л у кутку ≥ лавицю, що њњ з клена витесав прад≥д...ї.

“радиц≥йн≥ у¤вленн¤ про фатал≥стичну визначен≥сть дол≥ людини на земл≥, про необх≥дн≥сть щоденного, щохвилинного сп≥лкуванн¤ з природою, про невичерпн≥сть гармон≥йноњ посл≥довност≥ й зм≥нност≥ покол≥нь, п≥р року, будн≥в ≥ св¤т, людських обов'¤зк≥в, радощ≥в ≥ печалей наст≥льки орган≥чн≥ дл¤ ћихайла ѕригари, що з порушенн¤м цих норм ≥ форм бутт¤ починають хитатис¤ ≥ розвалюватис¤ його духовн≥ й моральн≥ основи.

ћине понад дес¤ть рок≥в п≥сл¤ написанн¤ Ђѕтах≥в...ї, ≥ рос≥йський прозањк ¬алентин –аспут≥н у пов≥ст≥ Ђѕрощание с ћатеройї звернетьс¤ до цих проблем ≥ виступить проти утил≥таризму, ≥гноруванн¤ прадавн≥х св¤тинь, ¤к≥ духовно Їднають людину з њњ минулим, ≥з землею. „ендей одним ≥з перших в украњнськ≥й проз≥ 60-х рок≥в художньо переконливо розкрив внутр≥шн≥й людський зм≥ст Їдност≥ людини з духовним материком свого народу, з моральними ц≥нност¤ми, набутими у в≥ках.

” творчост≥ ≤. „енде¤ перехрещуютьс¤ важлив≥ соц≥альн≥, духовн≥ й моральн≥ координати ≥стор≥њ «акарпатт¤. ¬певнено наближавс¤ письменник до народного характеру-типу, ненав'¤зливо, але посл≥довно, в≥д твору до твору, провод¤чи ≥дею добротворенн¤, високого призначенн¤ людського бутт¤ на земл≥.

ƒоброњ слави по багатьох селах ≥ далеких околиц¤х зажив майстер-тесл¤р ≤ван (пов≥сть Ђ≤ванов≥ журавл≥ї).  оли поминали його люди, згадували мости, ¤к≥ ≤ван збудував, хати, ¤к≥ в≥н зводив, дороги, його руками прокладен≥... ћамин≥ невтомн≥ руки п≥днесено осп≥ван≥ в пов≥ст≥ Ђ ринична водаї. ” батька (автоб≥ограф≥чна пов≥сть ЂЋуна блакитного овидуї) Ч широка, тверда, мозол¤ста долон¤ ¤к св≥дченн¤ пор¤дност≥ й цноти. ≤ слова батька, ¤к≥ значною м≥рою визначають властив≥ творчост≥ ≤вана „енде¤ морально-етичн≥ принципи характеротворенн¤: Ђ„есно робити т¤жко, але в≥д чесноњ роботи легко на душ≥...ї

Ќаступн≥ зб≥рки ≤вана „енде¤ Ч Ђ“еплий дощї, Ђ азка б≥лого ≥неюї, Ђ ринична водаї засв≥дчують зосереджен≥сть письменника на досл≥дженн≥ соц≥ально-психолог≥чноњ природи людських характер≥в, њхн≥х морально-ф≥лософських першооснов.

Ќезм≥нно в центр≥ уваги письменника Ч в≥ками витворюван≥ народом духовн≥ ц≥нност≥. як розум≥ти духовн≥сть? ƒе, коли, в ¤к≥й ситуац≥њ втрачаютьс¤ визначальн≥ критер≥њ ≥нтел≥гентност≥, елементарна самокритичн≥сть, ¤к то сталос¤ з письменником √аманом (опов≥данн¤ Ђ омаха в бурштин≥ї)? „ому його так навально захопила жадоба наживи, пихата вдоволен≥сть своњми писанн¤ми?.. ѕрийшла стар≥сть, огорнула самотн≥сть, ≥ тепер √аман з г≥ркотою згадуЇ слова пок≥йноњ дружини: Ђ“и ц≥ле житт¤ бр≥в на гору, а д≥йсно всього вибиравс¤ на утл≥ приг≥рки...ї

ќпов≥данн¤ Ђ омаха в бурштин≥ї написано не в традиц≥йн≥й дл¤ ≤вана „енде¤ манер≥. «асобами ≥рон≥њ, сарказму, впевненими переходами в≥д монолог≥чноњ розпов≥д≥ до Ђв≥дстороненоњї констатац≥њ под≥й, вмонтуванн¤м у текст опов≥данн¤ невеличкоњ п'Їси про Ђборотьбуї √амана з видавництвом ≤ван „ендей дос¤гаЇ значного ефекту в сатиричному розв≥нчуванн≥ нов≥тн≥х форм сусп≥льноњ м≥м≥кр≥њ.

≤стор≥¤ його краю Ч в його творах. ¬она в≥длунюЇ в них гомоном блакитних овид≥в дитинства, складними перипет≥¤ми людських взаЇмин, св≥тить чар≥вним св≥тлом народних казок ≥ легенд...

 

 

ћ. ∆улинський

≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури ’’ ст. Ч  н. 2. Ч  .: Ћиб≥дь, 1998.