¬ј—»Ћ№ —“≈‘јЌ» 

(1871 Ч 1936)

 

Ќародивс¤ ¬асиль —еменович —тефаник 14 травн¤ 1871р. в с. –усов≥ (тепер —н¤тинського району ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥) в с≥м'њ заможного сел¤нина.

1883р. —тефаник вступаЇ до польськоњ г≥мназ≥њ в  оломињ, де з четвертого класу бере участь у робот≥ гуртка г≥мназичноњ молод≥. ”часники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед сел¤н (зокрема, орган≥зовували читальн≥).

—тефаник-г≥мназист починаЇ пробувати сили в л≥тератур≥. «≥ своњх перших твор≥в —тефаник опубл≥кував без п≥дпису лише один в≥рш. ” сп≥вавторств≥ з ћартовичем написав два опов≥данн¤: УЌечитальникФ (1888) та УЋумераФ (1889).

” 1890р. —тефаник у зв'¤зку ≥з звинуваченн¤м в нелегальн≥й громадсько-культурн≥й робот≥ змушений був залишити навчанн¤ в  оломињ ≥ продовжити його в ƒрогобицьк≥й г≥мназ≥њ. “ам в≥н брав участь у громадському житт≥, став членом таЇмного гуртка молод≥, особисто познайомивс¤ з ‘ранком, з ¤ким пот≥м п≥дтримував дружн≥ зв'¤зки.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ г≥мназ≥њ (1892) —тефаник вступаЇ на медичний факультет  рак≥вського ун≥верситету. ќднак, за визнанн¤м письменника, з т≥Їю медициною Увийшло д≥ло без путт¤Ф. «ам≥сть студ≥юванн¤ медицини в≥н поринаЇ у л≥тературне ≥ громадське житт¤  ракова. “ут ≥снувало товариство студент≥в-украњнц≥в Ујкадем≥чна громадаФ. Ѕ≥льш≥сть студент≥в, ¤к≥ належали до нього, т¤гнулис¤ до радикальноњ парт≥њ. ƒо них приЇднавс¤ ≥ —тефаник. ” студентськ≥ роки в≥н особливо багато читаЇ, пильно стежить за сучасною л≥тературою, зближуЇтьс¤ з польськими письменниками.

—тефаник-студент бере активну участь у громадському житт≥ р≥дного ѕокутт¤, розширюЇ творч≥ контакти з украњнськими пер≥одичними виданн¤ми, актив≥зуЇ свою д≥¤льн≥сть ¤к публ≥цист. ѕ≥сл¤ опубл≥куванн¤ в 1890р. першоњ статт≥ Ч У∆олудки наших роб≥тних людей ≥ читальн≥Ф Ч в≥н у 1893 Ч 1899 рр. пише ≥ друкуЇ в органах радикальноњ парт≥њ УЌародФ, У’л≥боробФ, У√ромадський голосФ та УЋ≥тературно-науковому в≥сникуФ р¤д статей: У¬≥че хлоп≥в мазурських у  раков≥Ф, Ућазурське в≥че у –жешов≥Ф, Ућужики ≥ виставаФ, Уѕольськ≥ соц≥ал≥сти ¤к реставратори ѕольщ≥ od morza do morzaФ, У нижка за мужицький харчФ, Ућолод≥ попиФ, Уƒл¤ д≥тейФ, Уѕоети ≥ ≥нтел≥генц≥¤Ф.

1896 Ч 1897 рр. Ч час особливо напружених шукань —тефаника. Ќамаганн¤ його в≥д≥йти в≥д застар≥лоњ, ¤к йому здавалос¤, описово-опов≥дноњ манери своњх попередник≥в на перших порах пов'¤зувалос¤ з модерн≥стичною абстрактно-символ≥чною поетикою. ” 1896 Ч 1897 рр. в≥н пише р¤д поез≥й у проз≥ ≥ пробуЇ видати њх окремою книжкою п≥д заголовком У« осен≥Ф. “а п≥дготовлена книжка не зац≥кавила видавц≥в, ≥ письменник знищив рукопис.  ≥лька поез≥й у проз≥, що лишилис¤ в арх≥вах друз≥в —тефаника, були опубл≥кован≥ вже п≥сл¤ його смерт≥ (Ујмб≥ц≥њФ, У„ар≥вникФ, Уќльз≥ присв¤чуюФ, У” воздухах плавають л≥сиФ, У√ородчик до бога ридавФ, У¬ноч≥Ф та ≥н.).

1897р. у черн≥вецьк≥й газет≥ Уѕрац¤Ф побачили св≥т перш≥ реал≥стичн≥ новели —тефаника Ч У¬иводили з селаФ, УЋистФ, УѕобожнаФ, У¬ корчм≥Ф, У—тративс¤Ф, У—ин¤ книжечкаФ, У—ама-сам≥ськаФ, ¤к≥ привернули увагу л≥тературноњ громадськост≥ художньою новизною, глибоким та ориг≥нальним трактуванн¤м тем з житт¤ села. ѕроте не вс≥ в≥дразу зрозум≥ли ≥ сприйн¤ли нову ориг≥нальну манеру —тефаника.  оли невдовз≥ письменник над≥слав нов≥ новели Ч У¬еч≥рн¤ годинаФ, У« м≥ста йдучиФ, У«ас≥данн¤Ф Ч в УЋ≥тературно-науковий в≥сникФ, то у в≥дпов≥дь д≥став лист-пораду, зм≥ст ¤кого зводивс¤ по сут≥ до невизнанн¤ манери —тефаника. ÷е й викликало по¤ву листа —тефаника в≥д 11 березн¤ 1898р. до УЋ≥тературно-наукового в≥сникаФ, адресованого фактично ќ. ћаковею. ¬≥н ¤вл¤Ї собою своЇр≥дне л≥тературне кредо —тефаника, його справд≥ новаторську ≥дейно-естетичну програму.

ѕерша зб≥рка новел Ч У—ин¤ книжечкаФ, ¤ка вийшла у св≥т 1899р. у „ерн≥вц¤х, принесла —тефаников≥ загальне визнанн¤, була зустр≥нута захопленими в≥дгуками найб≥льших л≥тературних авторитет≥в, серед ¤ких, кр≥м ≤. ‘ранка, були Ћес¤ ”крањнка, ћ.  оцюбинський, ќ.  обил¤нська, стала пом≥тною в≥хою в розвитку украњнськоњ прози. јвтор У—иньоњ книжечкиФ звернув на себе увагу насамперед показом трагед≥њ сел¤нства.

Ќовели У атрус¤Ф ≥ УЌовинаФ належать до найб≥льш вражаючих силою художньоњ правди твор≥в —тефаника. ¬они сто¤ть пор¤д з такими п≥зн≥шими його шедеврами, ¤к У ленов≥ листкиФ, Уƒ≥точа пригодаФ, УћатиФ та ≥н. ћайстерно змальовано в цих творах траг≥чн≥ людськ≥ дол≥. √ероњчний склад художнього мисленн¤ Ѕетховена, нев≥д'Їмною ознакою ¤кого Ї вражаюча масштабн≥сть почутт≥в, думок, картин, можна вп≥знати в окремих новелах —тефаника (У—иниФ, Ућар≥¤Ф). ” лист≥ до редакц≥њ УѕлужанинаФ в≥д 1 серпн¤ 1927р. —тефаник, заперечуючи трактуванн¤ його ¤к Упоета загибаючого селаФ, зазначав: Уя писав тому, щоби струни душ≥ нашого сел¤нина так кр≥пко настроњти ≥ нат¤гнути, щоби з того вийшла велика музика Ѕетховена. ÷е мен≥ вдалос¤, а решта Ч це л≥тератураФ.

” 1900р. вийшла друга зб≥рка —тефаника Ч У ам≥нний хрестФ, ¤ку також було сприйн¤то ¤к визначну л≥тературну под≥ю. ƒл¤ другоњ зб≥рки —тефаника характерне посиленн¤ громад¤нського пафосу (завд¤ки таким творам, ¤к У ам≥нний хрестФ, У«ас≥данн¤Ф, УЋистФ, Уѕ≥дписФ). ” друг≥й зб≥рц≥ головне м≥сце займаЇ тема, що хвилювала письменника прот¤гом усього творчого житт¤, Ч одинока стар≥сть, трагед≥¤ зайвих рот≥в у б≥дних сел¤нських родинах. ÷≥й тем≥ ц≥лком присв¤чен≥ твори ≥з У—иньоњ книжечкиФ (У—ама-сам≥ськаФ, УјнгелФ, Уќс≥ньФ, УЎколаФ), новели з≥ зб≥рок У ам≥нний хрестФ (У—в¤тий веч≥рФ, Уƒ≥тиФ), УƒорогаФ (У—н≥пФ, У¬≥стуниФ, УќзиминаФ). ÷≥кавить —тефаника вона й у другий пер≥од творчост≥, хоч уже в ≥ншому план≥ (У—иниФ, Уƒ≥д √рицьФ, У–осаФ, УћежаФ).

1901р. вийшла в св≥т трет¤ зб≥рка новел —тефаника Ч УƒорогаФ, ¤ка становила новий крок у розвитку його пров≥дних ≥дейно-художн≥х принцип≥в. ÷е на¤вне у своЇр≥дн≥й поетичн≥й б≥ограф≥њ —тефаника УƒорогаФ та роком ран≥ше написан≥й л≥ричн≥й спов≥д≥ УConfiteorФ, що в переробленому вигл¤д≥ була надрукована п≥д назвою УћоЇ словоФ. ” зб≥рц≥ переважають новели безсюжетн≥, л≥рично-емоц≥йного плану (УƒавнинаФ, У¬≥стуниФ, УћайФ, У—онФ, УќзиминаФ, У«лод≥йФ, Уѕал≥йФ, У ленов≥ листкиФ, УѕохоронФ).

“ема матер≥ ≥ дитини, жертовност≥ материнськоњ, батьк≥вськоњ любов≥ з'¤вл¤Їтьс¤ в —тефаника у життЇвому переплет≥нн≥ з ≥ншими темами ще в зб≥рц≥ У—ин¤ книжечкаФ (Ућамин синокФ, У атрус¤Ф, УЌовинаФ). Ќа¤вна вона й у зб≥рц≥ У ам≥нний хрестФ. ” УЋ≥тературно-науковому в≥сникуФ за 1900р. украњнський читач в≥дкрив дл¤ себе —тефаникову новелу У ленов≥ листкиФ, ¤ка стала окрасою зб≥рки УƒорогаФ.

1905р. вийшла в св≥т четверта зб≥рка письменника Ч УћоЇ словоФ. ¬ н≥й уперше була надрукована новела У—удФ, ¤ка завершуЇ перший пер≥од творчост≥ —тефаника.

” пору ≥мпер≥ал≥стичноњ в≥йни ≥ великих соц≥альних потр¤с≥нь, розпаду јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ ≥ народженн¤ –ад¤нськоњ крањни —тефаник знову беретьс¤ за перо новел≥ста. ѕочавс¤ другий пер≥од його творчост≥, не такий ≥нтенсивний, ¤к перший, але з чималими здобутками. ’ронолог≥чним початком цього пер≥оду можна вважати новелу Уƒ≥точа пригодаФ (написана восени 1916р., а опубл≥кована на початку 1917р.).

1916р. —тефаник пише новелу Ућар≥¤Ф, ¤ку присв¤чуЇ пам'¤т≥ ‘ранка. «а Ућар≥ЇюФ письменник публ≥куЇ ш≥сть новел, ¤к≥ разом ≥з двома названими творами другого пер≥оду (Уƒ≥точа пригодаФ ≥ Ућар≥¤Ф) склали п'¤ту зб≥рку Ч У¬она Ч земл¤Ф, видану 1926р.

” 1927 Ч 1933 рр. —тефаник опубл≥кував ще б≥льше дес¤ти новел.

¬ останн≥ роки житт¤ —тефаник пише також автоб≥ограф≥чн≥ новели, белетризован≥ спогади. ƒо них належать так≥ твори, ¤к УЌиткаФ, УЅратт¤Ф, У—ерцеФ, У¬овчиц¤Ф, У—лава йсуФ, УЋюдмилаФ, У амен¤р≥Ф.

” роки перебуванн¤ «ах≥дноњ ”крањни п≥д владою ѕольщ≥ —тефаник жив майже безвињзне в с. –ус≥в, де й писав останн≥ твори у в≥льну в≥д хл≥боробськоњ прац≥ хвилину.

ƒо самоњ смерт≥ не полишало —тефаника бажанн¤ Усказати люд¤м щось таке сильне ≥ гарне, що такого њм н≥хто не сказав щеФ. ≤ на його долю випало найб≥льше дл¤ художника щаст¤ Ч в≥н сказав те, що хот≥в, ≥ сказав так, ¤к хот≥в.