ћ. —. √рушевський

 

ј¬“ќЅ≤ќ√–ј‘≤я, 1926 р.

 

я походжу з давньоњ (зв≥сноњ з ’V≤≤≤ в.), але б≥дноњ духовноњ родини √руш≥в, п≥зн≥ше √рушевських, що загн≥здилас¤ в „игиринськ≥м пов≥т≥.

Ѕули се переважно д¤чки, паламар≥, але д≥дов≥ мойому ‘едоров≥ вдалось д≥йти св¤щенства ≥ перейти п≥д  ињв, до села Ћ≥сник≥в, ≥ се помогло батьку мойому —ерг≥ю вийти на дорогу, хоч в≥н рано з≥ставсь сиротою, але завд¤ки енерг≥њ й зд≥бност¤м ос¤гнув вищу осв≥ту й, не прин¤вши св¤щенн¤, в≥ддавс¤ д≥¤льности педагог≥чн≥й, був спочатку "професором" в сем≥нар≥¤х пере¤славсько-полтавськ≥й ≥ кињвськ≥й, пот≥м директором народн≥х шк≥л на  авказ≥, а бувши автором одного попул¤рного в –ос≥њ п≥дручника слов'¤нськоњ мови, не т≥льки м≥г забезпечити нам, д≥т¤м, можлив≥сть, не жур¤чись за хл≥бом насущним, в≥ддаватис¤ науков≥й робот≥ замолоду, а й з≥ставив по соб≥ досить значний маЇток Ч в значн≥й части призначений ним знов-таки на ц≥ли гуман≥тарн≥ (стипенд≥њ й школу). ћати Ч √лаф≥ра ќпокова (recte* (*ѕравильно Ч лат.) ќпоцкевич) Ч походила з широко розгалуженоњ в полуднево-зах≥дн≥й  ињвщин≥ св¤щеничоњ родини. я був њх старший син, роджений 17 вересн¤ ст. ст. 1866р. в ’олм≥, де батько був тод≥ (дуже коротко) учителем "греко-ун≥¤тськоњ" г≥мназ≥њ. ¬иростав на  авказ≥, куди батько перейшов в 1869р.: в —тавропол≥ (1870-8), пот≥м ¬ладикавказ≥, зр≥дка зв≥дуючи ”крањну. ќдначе, п≥д впливом опов≥дань батька, що заховав тепле прив'¤занн¤ до всього украњнського Ч мови, п≥сн≥, традиц≥њ, в мен≥ рано збудилос¤ й усв≥домилос¤ нац≥ональне украњнське почутт¤, п≥ддержуване книжками, тими р≥дкими поњздками на ”крањну, що малювалас¤ тому в авреол≥ далекоњ "в≥тчини", ≥ контрастом чужеплеменноњ й чужомовноњ "чужини". –ано набравши охоти до читанн¤, позбавлений дит¤чого товариства, в≥д≥рваний в≥д грунту, ¤ виростав серед мр≥й ≥ фантаз≥й, замкненим в соб≥ в≥длюдком. ¬ тифлиськ≥й г≥мназ≥њ, куди в≥ддано мене в р. 1880, ¤ з запалом читав все, що м≥г д≥стати з ≥стор≥њ: ≥стор≥њ л≥тератури й етнограф≥њ ”крањни, ≥, скр≥пивши книжними джерелами те знанн¤ украњнськоњ мови, ¤ке вин≥с з дому, став пробувати своњ сили в белетристиц≥ Ч проз≥ ≥ в≥ршах. 1884р. вислав ¤ перший транспорт сих своњх проб пера ≤в. —ем. Ћевицькому-Ќечую, ¤кого адресу вичитав в ќчерках ≥стор≥њ укр. л≥тератури ѕетрова. «аохочений ним, ¤ дал≥ працював над виробленн¤м своЇњ мови й белетристичного хисту; з сих час≥в надрукован≥ були моњ опов≥данн¤: "Ѕех-аль-ƒжугур", написане на поч. 1885р. п≥д впливом справоздань з тод≥шньоњ —уданськоњ кампан≥њ, п≥догр≥тих близшими Ч кавказькими враж≥нн¤ми (друк. в "ƒ≥л≥", л≥том 1885р.) ≥ "Ѕ≥дна д≥вчина" Ч написане на тл≥ близьких мен≥ з батьк≥вських опов≥дань обставин с≥льського учительства (вони передрукован≥ в зб≥рц≥ моњх опов≥дань, тим часом видрукован≥ против моЇњ вол≥ й в≥домости перш≥ проби з 1884р. не були в н≥м повторен≥). ћоЇю мр≥Їю в тих часах стаЇ зробитис¤ з часом украњнським л≥тератом, видавцем ≥ Ч ученим. ”крањнознавство ¤вл¤Їтс¤ дл¤ мене будучою спец≥¤льн≥стю, лише ¤ вагавс¤, з котрого боку п≥д≥йти до нього: чи в≥д славистики, чи в≥д ≥стор≥њ. ћонограф≥њ  остомарова, «аписки о ёжной –уси  ул≥ша, «б≥рники ћаксимовича ≥ ћетлинського, ≤стор≥¤ —≥чи —кальковського, ≤стор≥¤ слов'¤нських л≥тератур ѕип≥на, перш≥ р≥чники  ињв. —тарини, перечитан≥ мною в pp. 1881Ч5, послужили пров≥дними нитками моњх ≥нтерес≥в ≥ план≥в. Ќарешт≥ ≥стор≥¤ бере гору над славистикою; полЇм≥ка про початки –уси, р≥жн≥ теор≥њ кн¤жоњ –уси, полЇм≥ка слов'¤ноф≥л≥в з западниками, теор≥њ початк≥в козацтва, не кажучи про спори украњноф≥л≥в з централистами, оборону ≥ заперечуванн¤ прав украњнськоњ л≥тератури ≥ нац≥онального розвитку викликали в мен≥, г≥мназист≥ V Ч VII класи, велике зац≥кавленн¤. я читав з сењ сфери багато, виробл¤ючи соб≥ з сењ л≥тератури, без чужого проводу (м≥ж учител¤ми чи знайомими в “ифл≥с≥ не було кому дати в с≥й сфер≥), певн≥ пров≥дн≥ ≥дењ ≥стор≥њ, ≥, зб≥раючис¤ в ун≥верситет, розпор¤джав сол≥дним запасом знанн¤ фактичного ≥ теоретичного.

“им сильн≥ше мр≥¤в ¤, ¤к скор≥ше попасти до  ињва, що представл¤вс¤ мен≥ огнищем украњнськоњ науковоњ й л≥тературноњ роботи; але батько, бо¤чис¤ мого украњнського запалу, а настрашений тод≥шн≥ми студентськими "≥стор≥¤ми", довго не годивс¤ на се, ≥ дав згоду, т≥льки зв'¤завши мене об≥ц¤нкою, що ¤ не буду брати участи в н≥¤ких студентських гуртках. “≥ роки, 1886Ч90, коли проходив ¤ ун≥верситетський курс (на ф≥лолог≥чному факультет≥), належали до сумних час≥в рос≥йських ун≥верситет≥в, ≥ кињвський не робив м≥ж ними вињмку. Ќа перший план висунено класичну ф≥лолог≥ю, все инше з≥пхнено на другий план, обкраЇно ≥ обмежено загальними курсами; с≥ виклади не багато могли дати по т≥м, що приносив з собою добре розвинений ≥ обчитаний в ¤к≥йсь спец≥¤льности г≥мназ≥ст. —ем≥нар≥њ поставлени були незвичайно слабо. —истема наг≥нок за вс¤кою в≥льн≥шою гадкою з≥ сторони ур¤ду й власних чорносотенц≥в витвор¤ла задушливу атмосферу. Ќайб≥льша окраса тод≥шньоњ украњнськоњ науки проф. јнтонович робив враж≥нн¤ чолов≥ка утомленого сими наг≥нками; в≥н ухил¤вс¤ в≥д близших зносин з студентами й все б≥льше в≥дсувавс¤ в≥д ≥стор≥њ в "спок≥йн≥ш≥" ¤к на т≥ поган≥ часи сфери археолог≥њ, ≥сторичноњ географ≥њ, нум≥зматики.

ѕерш≥ роки ун≥верситету ¤ в≥ддав прац≥ в сем≥нар≥¤х (практич. зан¤тт¤м) ≥ викладам; з тих сем≥нар≥йних праць була видрукувана пот≥м одна (писана 1887p., а к≥лька раз≥в пот≥м перероблена): "ёжно-русские господарск≥е замки в половине XVI века" Ч мо¤ перша ≥сторична "прац¤" (перед тим було к≥лька ≥сторичних ≥ ≥сторико-л≥тературних статей ≥ реценз≥й в журналах ≥ газетах Ч вони вказан≥ в покажчику "Ќаукового «б≥рника" 1906р.). « курс≥в ≥ приватноњ лЇктури на розв≥й мого наукового св≥тогл¤ду й ≥нтерес≥в мали особливо курси й прац≥ з сфери сусп≥льноњ економ≥њ, економ≥чноњ ≥стор≥њ, археолог≥њ, державного права й ≥стор≥њ права. Ќа трет≥м курс≥ ¤ вз¤вс¤ до б≥льшоњ прац≥ на предложену факультетом (проф. јнтоновичем) тему: "»стори¤  иевской «емли от смерти ярослава до конца XIV века". ѕрац¤ д≥стала золоту медаль, ≥ ¤ був з≥ставлений при ун≥верситет≥ професорським стипендистом по катедр≥ руськоњ ≥стор≥њ. —е була вже робота досить дозр≥ла: вик≥нчена в 1890 роц≥ й пот≥м видана ( ињв, 1891, ст. XVIЧ520), вона викликала дуже похвальн≥ в≥дзиви в наукових сферах, ≥ на њњ п≥дстав≥ п≥зн≥ше ¤ був предложений кандидатом на катедру ≥стор≥њ у Ћьвов≥.

ѕ≥д к≥нець ун≥верситетського курсу ¤ почав б≥льше зближатис¤ з людьми, бував в л≥тературних ≥ пол≥тичних украњнських кружках молод≥жи, займавс¤ њх орган≥зац≥Їю, читав в них виклади, брав участь в заграничних украњнських виданн¤х (ѕравд≥ й «ор≥), в укладенню перших книжок «аписок Ќаукового тов. ≥мени Ўевченка. ѕерша книжка њх, випущена 1892р., була розпочата моЇю статтЇю: √ромадський рух на ¬крањн≥-–уси в XIII в≥ц≥. ¬ украњнських кругах  ињва, де обертавс¤ ¤, прив'¤зували тод≥ велике знач≥нн¤ реформ≥ “овариства ≥м. Ўевченка, ждали помочи з≥ сторони ѕол¤к≥в украњнському культурному й осв≥тньому рухов≥ по т. зв. "угод≥" украњнських народовц≥в √аличини з правительством. « початком 1891р. проф. јнтонович, вернувшис¤ з подорож≥ в √аличину, розпов≥в мен≥ про план катедри украњнськоњ ≥стор≥њ на льв≥вськ≥м ун≥верситет≥: сю катедру пропоновано проф. јнтоновичу, але в≥н не хот≥в брати на стар≥ плеч≥ сього т¤гару, й рекомендував мене. ѕлан сей був прийн¤тий мною з ентуз≥¤змом, з огл¤ду на те знач≥нн¤, ¤ке надавалось тод≥ в кињвських украњнських кругах галицькому рухов≥:  и¤не спод≥валис¤ сотворити в √аличин≥ всеукрањнське культурне огнище, л≥тературне й наукове, працею письменник≥в ≥ учених всењ ”крањни, ≥ здобутками його проломити систему заборони украњнського слова й нац≥ональности в –ос≥њ, п≥дн¤ти в н≥й нац≥ональний рух ≥ т.д.

“а що заснуванн¤ катедри украњнськоњ ≥стор≥њ з≥ставалос¤ в сфер≥ план≥в ≥ нав≥ть п≥шло в проволоку, треба було думати про дальш≥ стад≥њ академ≥чного стану, ≥ ¤ ладивс¤ до маг≥стерського ≥спиту (зданого в 1893р.) та працював над маг≥стерською д≥сертац≥Їю. “ема Ч п≥ддана мен≥ тим же ¬. Ѕ. јнтоновичом Ч була вибрана досить нещасливо. ѕрийшлос¤ вложити масу прац≥, щоб зробити з нењ щось в≥дпов≥дне, ≥ хоч в результат≥ вийшла книга досить ц≥нна (хоч ≥ дуже спец≥¤льна) з дуже мало обробленого пол¤ сусп≥льно-нац≥ональноњ ≥стор≥њ ѕод≥лл¤ XIVЧXVIII в.в. (Ѕарское старовство. »сторические очерки,  . 1904), ≥ два томи актових матер≥¤л≥в јрхив ёго-«ап. –оссии, ч. VIII, т.т. ≤ ≥ II, виданих разом з працею, але результати роботи розм≥рно до вложеноњ в нењ прац≥ були досить невелик≥, ≥ треба було великого завз¤тт¤, щоб не кинути сењ роботи серед дороги. ўоправда, дуже тверда школа архивальноњ роботи, ¤ку ¤ мус≥в дл¤ нењ перебути, Ч сотки перегл¤нених актових книг, робота в архивах  ињва, ¬аршави, ћоскви не п≥шла марно ≥ в≥ддала своњ услуги мен≥ пот≥м.

¬ маю 1894р. ¤ оборонив ту працю, ¤к д≥сертац≥ю на степень маг≥стра, a 1/IV того ж року "ц≥сарським рескриптом" була заснована на льв≥вським ун≥верситет≥ катедра "¬сесв≥тньоњ ≥стор≥њ з спец≥¤льним огл¤дом на ≥стор≥ю —х≥дноњ ≈вропи" (так зм≥нено перв≥сний план заснуванн¤ катедри украњнськоњ ≥стор≥њ, а тод≥шн≥й маг≥стр √ауч мотивував сю зм≥ну тим, що украњнська ≥стор≥¤ не може уважатис¤ конкретною наукою Ч ruthenische Geschichte ist keine konkrete Wissenschaft), ≥ тод≥ ж на сю катедру ≥меновано мене (оф≥ц≥¤льну пропозиц≥ю було зроблено р≥к скорше). ƒок≥нчуючи виданн¤ д≥сертац≥њ й акт≥в (останн≥ глави д≥сертац≥њ й II том акт≥в вийшли л≥том 1894p.), треба було забратис¤ заразом до приготовленн¤ курс≥в виклад≥в. я кинувс¤ в сю роботу з молодечим завз¤тт¤м, не передчуваючи ще тих розчарувань ≥ трудного положенн¤, ¤ке чекало мене в √аличин≥. «а прињздом моњм до √аличини сл≥дом умер проф. ќгоновський, ≥ на мене спало, так сказать, наукове представительство галицькоњ ”крањни. ќкр≥м ун≥верситетських курс≥в, ¤к≥ мус≥ли забирати на перших роках дуже багато часу, ¤ пов≥в публичн≥ виклади, вз¤вс¤ за орган≥зац≥ю науковоњ роботи в недавно зреформован≥м, але зовс≥м ще не виведен≥м на наукову дорогу Ќауков≥м “овариств≥ ≥мени Ўевченка. ѕерейн¤в на себе редакц≥ю «аписок (формальним редактором став з 1895р., фактичним же Ч скорше), зреформував њх з однор≥чника на квартальник, пот≥м двом≥с¤чник, сам давав до них багато праць, справоздань ≥ реценз≥й, а поруч них заложив (1895р.) в “овариств≥ инш≥, спец≥¤льн≥ публ≥кац≥њ Ч ∆ерела до ≥стор≥њ ”крањни-–уси, ≈тнограф≥чний зб≥рник й ин., сам займаючис¤ редакц≥Їю њх перших том≥в. ѕри т≥м показалос¤, що над≥њ на участь украњнських учених з –ос≥њ в с≥й (мовл¤в так пожадан≥й дл¤ рос≥йськоњ ”крањни ≥ потр≥бний) науков≥й робот≥ були марн≥: одн≥ об≥ц¤ли й не давали н≥чого, инш≥ викручувалис¤ р≥жними вим≥вками. Ќав≥ть книжки чи справки т¤жко було допроситис¤, хоч ¤к смертельно т¤жко було працювати в тод≥шн≥м Ћьвов≥, при браку ¤коњ-небудь б≥б≥лотеки з пор¤дним добором л≥тератури й пер≥одик до украњнськоњ ≥стор≥њ чи иншоњ украњнськоњ д≥сц≥пл≥ни.

ўе прикр≥ше було переконатис¤, що т≥ над≥њ на прихильн≥ обставини дл¤ украњнського культурного й спец≥¤льно-наукового розвою, на прихильн≥сть до нац≥ональноњ украњнськоњ ≥дењ з≥ сторони правительства й ѕол¤к≥в, з ¤ким ¤ йшов до √аличини, покладаючис¤ на запевненн¤ л≥пше об≥знаних з галицькими обставинами  и¤н старшоњ генерац≥њ, Ч опираютьс¤ на фальшивих запевненн¤х з≥ сторони ѕол¤к≥в, ¤к≥ дорогою "угоди" ≥ ц≥ною де¤ких подачок на культурно-≥сторичному пол≥ хот≥ли задавити вс¤кий опоз≥ц≥йний, свободолюбний рух серед "галицьких –усин≥в". —коро прийшлос¤ переконатис¤, що моњ кињвськ≥ при¤тел≥ глибоко помил¤лис¤ в своњх симпат≥¤х до "угоди" й "угодовц≥в", що ѕол¤ки н≥чим не хочуть поступатис¤ в своњм пануванню й не розум≥ють инших в≥дносин до –усин≥в, ¤к в≥дносини пануючоњ народности до служебноњ. Ќа с≥м пункт≥ прийшлос¤ мен≥ б≥льше або менше р≥зко роз≥йтис¤ нав≥ть з найблизшими при¤тел¤ми, зблизившис¤ з кругами р≥зкоопоз≥ц≥йними. « другого боку, в≥дносини до польськоњ ун≥верситетськоњ колег≥њ, ¤к≥ хот≥ли мати в мен≥ пок≥рного послушника польського пануванн¤, скоро з≥псувалис¤ вповн≥ ≥ давали чимало прикростей. я сильно з того всього захвор≥в, так що ледве м≥г працювати.

Ќа пол≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥м ¤ вк≥нц≥ р≥зко виступив проти угодовц≥в ≥ зблизившис¤ до елемент≥в радикальних, разом з ними вз¤в участь в реформ≥ галицького народовецтва в дус≥ б≥льше радикально-поступов≥м. –еформа була переведена з к≥нцем 1899р., ≥ разом з к≥лькома видн≥шими радикалами ¤ ув≥йшов в екзекутивний ком≥тет реформованоњ парт≥њ, ¤к м≥стоголова (головою з≥ставс¤ старий проводир народовц≥в пос. –оманчук). ќдначе, переконавшис¤ скоро, що переведена реформа не ув≥льнила народовецьку парт≥ю в≥д њњ старих прикмет, ¤ по к≥лькох м≥с¤ц¤х виступив з ком≥тету, разом з д-ром ‘ранком, в≥дсунувс¤ в≥д участи в парт≥йн≥й д≥¤льности народовц≥в, ≥ не раз виступав против похибок њх пол≥тики, ¤вл¤ючис¤ разом з д-ром ‘ранком й молодшими товаришами репрезентантами л≥в≥шого напр¤му, ¤кий заступав заснований в 1898р. журнал ЋЌ¬≥сник. —пец≥¤льно поведена в 1904 Ч 5 р. кампан≥¤ против гранн¤ де¤ких людей на нац≥ональних струнах сусп≥льности ст¤гнула на мене т¤жк≥ громи з≥ сторони оф≥ц≥¤льних проводир≥в народовц≥в. ¬ польських кругах становище моЇ в ун≥верситетськ≥й справ≥, близк≥сть до украњнськоњ ун≥верситетськоњ молод≥жи ≥ р≥шуч≥сть, з ¤кою ¤ проводив ≥дею нац≥ональноњ р≥вноправности украњнського елементу з польським (≥ рос≥йським), накликали на мене особливо сильн≥ атаки п≥д час боротьби за ун≥верситет 1901 Ч 3 pp., коли польськ≥ нац≥онал≥сти обсипали мене р≥жними ≥нс≥нуац≥¤ми в уличн≥й прес≥, жадали усуненн¤ з ун≥верситету, в≥дданн¤ п≥д суд ≥ ин.

ќдночасно московф≥льськ≥ й слов'¤ноф≥льськ≥ "д≥¤ч≥" кињвськ≥ й льв≥вськ≥ мастили мене з свого боку, ¤к проводир¤ украњнського сепаратизму, вказуючи, напр., на м≥й п≥дпис п≥д ман≥фестом реформованого народовства, що ставив оконечною ц≥лею нац≥ональноњ програми пол≥тичну самост≥йн≥сть ”крањни, ≥ т. д. Ќа ново п≥догр≥в с≥ напади виданий в 1904р. в –ос≥њ "ќчерк истории украинского народа", в ¤к≥м вороги украњнства справедливо добачили ≥сторичне оправданн¤ нац≥ональних украњнських змагань та програми украњнськоњ автоном≥њ, ≥ статт≥, ¤к≥ з початком визв≥льного руху в –ос≥њ ¤ друкував по рос≥йських газетах по украњнському нац≥ональному питанню. ¬ сих роках при¤тел≥ з оф≥ц≥¤льних рос≥йських круг≥в остерегли мене, що мен≥ не можна прињздити до –ос≥њ, ≥ ¤ к≥лька л≥т не прињздив, аж до р. 1905, ≥ се було дуже прикро ≥ трудно дл¤ мене (весь час свого льв≥вського професорства ¤ з≥стававсь рос≥йським п≥дданим ≥ за рос≥йським паспортом прињздив, звичайно 2 Ч 3 рази до року дл¤ наукових зан¤ть ≥ громадських зносин).

¬ так≥й тр≥вожн≥й воЇвнич≥й атмосфер≥ не легко було вести наукову роботу, що вимагаЇ спокою й скупленн¤. “им часом њњ не убувало, а прибувало. « початком 1897р. ¤ став головою “овариства ≥мени Ўевченка (проводив ним фактично в≥д часу свого прињзду), ≥ заразом дал≥ з≥стававс¤ головою його ≥сторичноњ секц≥њ й археолог≥чноњ ком≥с≥њ та редактором "«аписок", куди вкладав багато прац≥ й редакторськоњ, й авторськоњ. ќкр≥м виклад≥в ≥ сем≥нар≥йних зан¤ть, на ун≥верситет≥ (до сем≥нар≥йних зан¤ть прив'¤зував ¤ все особливу вагу, стараючис¤ впровадити зд≥бн≥ших слухач≥в в самост≥йн≥ науков≥ зан¤тт¤), в≥в ¤ приватн≥ науков≥ зан¤тт¤ по-за ун≥верситетом з студентами Ч своњми слухачами ≥ сторонн≥ми (роздавав книжки до реферат≥в ≥ оц≥нок, пот≥м в≥дчитувано т≥ реферати, розб≥рано, а по оправленню друковано котр≥ л≥пш≥). “им способом вправл¤лис¤ охоч≥ш≥ слухач≥ до науковоњ роботи, переход¤чи в≥д реферат≥в в б≥бл≥ограф≥чн≥м в≥дд≥л≥ «аписок Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка до самост≥йних оц≥нок, в≥д др≥бних праць в Miscellanea до самост≥йних розв≥док. ’оч галицьк≥ обставини зводили в значн≥й м≥р≥ сю роботу до роботи ƒана≥д, бо п≥дхован≥ молод≥ адепти ≥сторичноњ науки мус≥ли пот≥м ≥ти в глуху пров≥нц≥ю, ≥ часто ¤краз науков≥ над≥њ, ¤к≥ вони подавали, служили мотивом дл¤ предержащих властей держати њх в чорн≥м т≥л≥, все-таки з мого сем≥нара ≥ з тих privatissima повиходило чимало людей, ¤к≥ полишили де-¤кий, а часом ≥ досить значний сл≥д в науков≥й робот≥, а де-¤к≥ робл¤ть науково й дал≥, не вважаючи на т¤жк≥ обставини (≥дучи в хронолог≥чн≥м пор¤дку, були то: ќмел. “ер-лецький, ƒ.  оренець, ћир.  ордуба, —теф. “омаш≥вський, —теф. –удницький, ќл. ÷елевич, ёр.  м≥т, «ен.  узел¤, ќс. „айк≥вський, ¬ас. √ерасимчук, ќл. —ушко, ‘ед. √ол≥йчук, ≤в. ƒжиджора, ≤в.  ревецький, ≤в.  рип¤кевич й ин.).

« к≥нцем 1897р. п≥дн≥с ¤ справу зреформованн¤ ≥люстрованого тижневика "«ор¤" на л≥тературно-науковий м≥с¤чник; проект був прийн¤тий в≥дд≥лом Ќаук. “ов. ≥м. Ў., ≥ з 1898р. почав виходити "Ћ≥тературно-Ќауковий ¬≥сник", а в число редактор≥в вступив в≥д початку ≥ ¤ (заразом з ћаковеЇм ≥ ‘ранком, п≥зн≥ше з √натюком ≥ ‘ранком). Ѕрав у н≥м д≥льну участь, особливо в перших роках, коли видавництво ставилос¤ на ноги ≥ мен≥ приходилос¤ грати ролю головного редактора (сам ¤ м≥стив статт≥ по л≥тератур≥ ≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ огл¤ди), ≥ в останн≥х, 1905Ч6, Ч коли писав в н≥м публ≥цистичн≥ статт≥ в р≥жних питанн¤х дн¤.

ѕри к≥нц≥ 1898p., з нагоди св¤ткуванн¤ стол≥тт¤ украњнськоњ л≥тератури, ¤ виступив з проЇктом заснуванн¤ ос≥бного видавничого товариства, головно дл¤ публ≥кац≥й белЇтристичних ≥ попул¤рно-наукових, що не входили в круг д≥¤льности Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка. “овариство мало бути зав¤зане в форм≥ акц≥йноњ сп≥лки, щоб оперти виданн¤ украњнських книжок не на жертвах ≥ субвенц≥¤х, ¤к звичайно видавано њх дотепер, а на доходах розпродаж≥.  оли сума акц≥й д≥йшла 3 тис¤ч гульден≥в, зав¤зано весною 1899р. "”крањнсько-руську видавничу сп≥лку"* (*”крањнсько-руська видавнича сп≥лка Ч попул¤ризувала кращ≥ твори св≥товоњ та украњнськоњ л≥тератури. ƒо 1912р. прац≥вниками й редакторами њњ були ≤. ‘ранко та ¬. √натюк. « 1899р. по 1917р. випустила понад 300 видань белетристичноњ ≥ науково-попул¤рноњ л≥тератури) Ч товариство, ¤ке п≥д формою акц≥йноњ, промисловоњ орган≥зац≥њ все змагало до просв≥тних ≥ культурно-нац≥ональних ц≥лей ≥ згодом стало найб≥льшою украњнською видавничою ≥нституц≥Їю, перейн¤вши в 1904р. ≥ "Ћ≥тературно-Ќауковий ¬≥сник" (¤кому ф≥рма Ќаукового “овариства ≥м. Ўевченка Ч науковоњ ≥нституц≥њ, п≥дпомаганоњ субвенц≥¤ми краю ≥ м≥н≥стерства, не р≥дко ставала на завад≥ в своб≥дн≥м вислов≥ своњх гадок). ¬ с≥й —п≥лц≥ ¤ з початку займав м≥сце голови надзорчоњ ради, а п≥зн≥ше, коли надзорчу раду злучено з дирекц≥Їю, Ч голови дирекц≥њ, й брав ≥ дос≥ беру д≥¤льну участь в видавнич≥й ≥ в адм≥н≥страц≥йн≥й д≥¤льности.

” власн≥й науков≥й робот≥, окр≥м поменших наукових статтей, реценз≥й, б≥лших або менших матер≥¤л≥в, м≥щених головно в «аписках, ¤ з початку льв≥вського житт¤ багато в≥ддавав часу археограф≥њ, продовжуючи архивн≥ зан¤тт¤, веден≥ в попередн≥х роках. «асновуючи в Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка археограф≥чну ком≥с≥ю, ¤ предложив њй план видань, ≥ з того плану забравс¤ до виданн¤ люстрац≥й ≥ ≥нвентар≥в корол≥вщин «ах≥дньоњ ”крањни XVI в. Ч незвичайно важного джерела дл¤ ≥стор≥њ сусп≥льних, економ≥чних ≥ нац≥ональних в≥дносин того часу. ƒл¤ сього в≥дбув ¤ в 1895р. нову подорож по архивах ≥ починаючи з року 1895 видав чотири томи в сер≥њ: "∆ерела до ≥стор≥њ ”крањни-–уси", що м≥ст¤ть люстрац≥ѓ 1564Ч5 ≥ 1570 p.p. корол≥вщин галицьких, холмських ≥ под≥льських; з≥брана-ж мною тод≥-ж колекц≥¤ ≥нвентар≥в в переважн≥й части з≥сталас¤ невиданою, за браком часу: видав ¤ з нењ лише к≥лька найстарших ≥нвентар≥в в «аписках Ќаук. “ов. ≥м. Ў. ¬≥д≥рваний иншою роботою Ч головно коло ≤стор≥њ ”крањни-–уси, ¤ вернувс¤ до архивальних зан¤ть пот≥м, збираючи матер≥¤л дл¤ огл¤ду сусп≥льно-економичного житт¤ ”крањни в XVЧXVI в. ≥ разом з друком V т. ≤стор≥њ випустив перший випуск тих матер≥¤л≥в.

Ќаписанн¤ суц≥льноњ ≥стор≥њ ”крањни рано, ще в кињвських часах, стало моЇю задушевною гадкою, до певноњ м≥ри питанн¤м чести своЇњ й свого покол≥нн¤, супроти того, що й найвидн≥ш≥ репрезентанти украњнськоњ ≥стор≥ограф≥њ старшоњ генерац≥њ тод≥ ще вважали се р≥чею, дл¤ ¤коњ час ≥ще не насп≥в, бракуЇ матер≥¤лу, з≥стаютьс¤ величезн≥ прогалини ≥ т. д. ¬ своњх гадках мав ¤ тод≥ написанн¤ ≥стор≥њ короткоњ й загально-приступноњ, в трьох невеликих томиках, ¤к≥-б об≥ймали старий, литовсько-польський, ≥ новий пер≥од. «айн¤вши катедру, ¤ с≥м семестр≥в з р¤ду (1894 Ч 7) читав загальний курс ≥стор≥њ ”крањни. ѕовторений пот≥м вдруге ще раз в р. 1898 Ч 1901, курс сей мав послужити мов би скелетом тоњ задуманоњ ≥стор≥њ.  ажу: скелетом передовс≥м тому, що курс сей сл≥див лише пров≥дну нитку пол≥тичноњ ≥стор≥њ, не вдаючис¤ в ≥стор≥ю культурну, огл¤ди устрою, економ≥чного житт¤ ≥ т. д., що пот≥м зайн¤ли таке важне м≥сце в остаточн≥й реал≥зац≥њ плану. ( урс сей в≥дпов≥даЇ в том≥ ≤ гл. «, 5 ≥ 6 ≥ 1 екскурсу, в т. II гл. Ч 1 Ч 3, в т. III гл. 2 Ч 3, ц≥лому т. IV, пот≥м наступала ≥стор≥¤ козачини до знесенн¤ автоном≥њ ”крањни; а гл. 1 Ч 2, 4 ≥ другий екскурс тому ≤, гл. 4 Ч 7 тому II, гл. « ≥ 4 тому III ≥ ц≥л≥ т. v ≥ VI зовс≥м або майже зовс≥м не входили тоди, а й те, що пот≥м ув≥йшло в ≤стор≥ю, ув≥йшло в далеко повн≥ш≥й ≥ детальн≥ш≥й форм≥). Ѕлизше розгл¤нувшис¤, прийшов ¤ скоро до переконанн¤, що розпочати д≥ло треба не такою попул¤рною й короткою, а ширшою й строго-науковою ≥стор≥Їю ”крањни, ¤ку-б пот≥м можна переробити в коротку й попул¤рн≥шу. « початком 1897р. ¤ приступив до зан¤ть дл¤ сього курсу, в≥йшовши в менше зв≥сн≥ мен≥ перед тим сфери перед≥сторичноњ колон≥зац≥њ ”крањни, ≥ндо-европейськоњ гльотики ≥ старинностей та слов'¤нськоњ пра≥стор≥њ. ѕрот¤гом 1897 ≥ 1898р. був написаний ≤ том ≥ при к≥нц≥ 1898р. був видрукований Ч вих≥д його припав на час гранд≥озного, ¤к на тод≥шн≥ галицьк≥ обставини, ≥ поважного св¤ткуванн¤ юв≥лею украњнського в≥дродженн¤, ур¤дженого Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка, в орган≥зац≥њ ¤кого ¤ брав дуже д≥¤льну участь, ≥, ¤к казали, мав велике враж≥нн¤ зробити своЇю промовою на комерс≥ на тему ваги моменту й потреби ≥нтензивноњ нац≥ональноњ поступовоњ роботи.

¬ √аличин≥ сей початок ≤стор≥њ був прийн¤тий з великим за≥нтересуванн¤м, можна сказати, з ентуз≥¤змом. јле на прозьбу про допущенн¤ до –ос≥њ в≥дпов≥ддю була абсолютна заборона. ¬ наукових кругах рос≥йських ≥ польських книгу грунтовно замовчано, ¤к ≥ взагал≥ ц≥лу ≤стор≥ю; та ≥ з украњнських ≥сторик≥в-спец≥¤л≥ст≥в н≥хто не дав оц≥нки чи нав≥ть статт≥ про нењ. Ќе вважаючи на се, ¤ в≥в з ц≥лим напруженн¤м розпочати д≥ло ≥ прот¤гом 1899р. був написаний ≥ виданий т. ≤≤, прот¤гом 1900р. Ч том III, що зак≥нчував собою давн≥й пер≥од украњнськоњ ≥стор≥њ. ÷≥л≥сть зпочатку ¤ над≥¤вс¤ вложити в 5 Ч 6 том≥в, п≥зн≥ше, коли на сам давн≥й пер≥од п≥шло три, Ч числив на 7 до 8, аж доки огл¤д сусп≥льно-пол≥тичного, економ≥чного й культурного житт¤ XV Ч XVII в.в., розр≥сшис¤ на ц≥л≥ два томи, не переконав мене, що ще багато том≥в буде потр≥бно, аби довести ≥стор≥ю ”крањни до початк≥в XIX в.

—упроти сењ роботи, ¤ку ¤ вважав, так казать, задачею свого житт¤, в≥дсував ¤ все, що можна було в≥дсунути; але не можна було в≥дсунути роботи в Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка, «аписках ≥ ЋЌ¬≥снику, а хвил¤ приносила часом ≥ инш≥ роботи. “ак, коли в 1899р. мав в≥дбутис¤ в  ињв≥ археолог≥чний з'њзд з участю також галицьких учених, ¤ видвигнув ≥ поставив ребром питанн¤ про допущенн¤ реферат≥в на украњнськ≥й мов≥. Ѕуло то перше гостре поставленн¤ украњнського питанн¤ на рос≥йськ≥м грунт≥ (воно й дало прив≥д вс≥м ворогам украњнства в –ос≥њ вилл¤ти потоки ¤ду й помий на мене, ¤к пров≥дника в с≥й справ≥), ≥ треба було задокументувати, що за сими претенз≥¤ми на признанн¤ науковоњ украњнськоњ мови стоњть ≥ д≥йсна наукова робота. ƒл¤ того орган≥зоване було бюро в Ќаук. “ов. ≥м. Ў., з≥брано 30 наукових реферат≥в, ¤к≥ по недопущенню украњнськоњ мови на з'њзд≥ в ц≥лости або в резюме були видрукован≥ в «аписках (в двох спец≥¤льних великих томах ≥ в инших книжках «аписок), а в т≥м було й власних моњх к≥лька б≥льших реферат≥в, окр≥м др≥бн≥ших комун≥кат≥в. « другого боку, богато спокою й нервовоњ сили забрали непорозум≥нн¤, ¤к≥ виникли в р. 1901 в Ќаук. “ов. ≥м. Ў. з≥ сторони людей невдоволених чи то концентрац≥Їю засоб≥в ≥ енерг≥њ Ќаук. “ов. ≥м. Ў. в т≥м науков≥м план≥, ¤кий був переведений в попередн≥х роках, чи то подражненних р≥жними особистими моментами. јтака була поведена на людей, близьких мен≥, ¤ким ¤ хот≥в за пом≥чю др≥бних подм≥г ≥ зан¤ть в “овариств≥ забезпечити можн≥сть науковоњ роботи; розжалений тим, ¤ скинувс¤ л≥том 1901р. головства й инших зан¤ть в “овариств≥. јле коли показалос¤, що опозиц≥¤ зовс≥м не маЇ охоти забратис¤ сама до орган≥зац≥њ науковоњ роботи хоч би по свойому планов≥ ≥ почала мене просити вернутис¤, а до сього також нахил¤ли мене й голоси ”крањнц≥в з р≥жних бок≥в, вернувсь ¤ знову до роботи в “овариств≥, постановивши не звертати по можливости уваги на виходки опозиц≥њ; що, правда, супроти п≥ддержки, ¤ку давала мен≥ переважна маса член≥в, с¤ опозиц≥¤ пот≥м значно слабла з року на р≥к, зчаста повторюючи зрештою, що против мене самого н≥чого не маЇ. «а вс≥м тим дало се багато прикрого, а певною компензатою служила мен≥ лише моральна опора, ¤ку давала с≥м'¤ ≥ кружок ≥нтел≥гентних ≥ характерних людей, сп≥вроб≥тник≥в в науков≥й, культурн≥й ≥ громадськ≥й робот≥, що окружив мене ≥ п≥ддавав духа в робот≥ дл¤ культурного подвигненн¤ украњнськоњ народности.

—еред описаних клопот≥в написаний був прот¤гом 1901р. IV том ≤стор≥њ ≥ розпочатий V (1902); четвертий том ¤ хот≥в видати разом з п'¤тим, по ук≥нченню його. јле 1903р. прин≥с р≥жн≥ инш≥ справи й плани. « початком того року ¤ д≥став в≥д в≥льноњ рос≥йськоњ школи в ѕариж≥ запросини прочитати в н≥й курс з украњнськоњ ≥стор≥њ. я прийн¤в радо сю пропозиц≥ю: в мен≥ в тих роках виросло переконанн¤ про крайню потребу попул¤ризувати й ман≥фестувати украњнську наукову роботу й њњ результати супроти умисного ≥гноруванн¤, ¤ким, очевидно, над≥¤лис¤ њњ на смерть замовчати неприхильники украњнства, та дорогою видань на инших мовах постаратис¤ проломити заборону наукових украњнських публ≥кац≥й в –ос≥њ. « тою ц≥лею вже в 1900p. ≥ п≥зн≥ше удававсь ¤ до р≥жних н≥мецьких видавничих ф≥рм з пропозиц≥Їю н≥мецького виданн¤ своЇњ ≤стор≥њ, але незвичайн≥сть предмета (пор≥вн¤ти аргумент √ауча!) ≥ велик≥ розм≥ри прац≥ ставали на перешкод≥ Ч видавц≥ в≥дпов≥дали в≥дмовою. “епер пропозиц≥¤ паризькоњ школи в≥догр≥ла с≥ плани ≥ гадки, ≥ ¤ постановив прочитати в паризьк≥й школ≥ короткий загальний курс украњнськоњ ≥стор≥њ, ≥ сл≥дом обробити його дл¤ виданн¤ в рос≥йськ≥й ≥ ¤к≥йсь европейськ≥й Ч напр., французьк≥й Ч мов≥, а заразом використати сю подорож дл¤ зав¤занн¤ особистих зносин дл¤ попул¤ризац≥њ украњнськоњ ≥дењ (так ¤ заразом д≥став запросини прочитати в≥дчит в Ѕерл≥н≥ в товариств≥ рос≥йськоњ молод≥жи ≥ т. и.) —≥ над≥њ на попул¤ризац≥ю украњнства в≥дчитами мало справдилис¤; молодь рос≥йська ≥нтересувалас¤ питанн¤ми економ≥чними й пол≥тичними, а украњнська ≥стор≥¤ й украњнство дл¤ нењ були р≥чами мало ц≥кавими; але нав¤зан≥ були де¤к≥ зносини в ѕариж≥ й Ћондон≥, уложен≥ умови про французьке виданн¤ малоњ ≥стор≥њ й н≥мецьке великоњ (щоправда Ч на м≥й кошт). ¬ернувшис¤ з подорожи в травн≥ 1903р. (в≥дчити в ѕариж≥ читалис¤ в кв≥тн≥ ≥ початок травн¤, пот≥м ¤ був ще в Ћондон≥, Ћипську й Ѕерл≥н≥), ¤ зас≥в з завз¤тт¤м за обробленн¤ рос≥йського курсу украњнськоњ ≥стор≥њ, ¤кому дав назву "ќчерка истории украинского народа"; прот¤гом л≥та в≥н був написаний майже весь. јле сю amore* (*Ћюбов (≥т.)), в над≥њ великоњ користи дл¤ зросту украњнськоњ ≥дењ, написану роботу стр≥ли зараз вс¤к≥ трудности Ч з перекладом на французьке ≥ з виданн¤м рос≥йського тексту. ¬идавц≥ не хот≥ли брати такоњ непевноњ з цензурного ≥ нав≥ть нецензурного погл¤ду книжки. ќдин з дуже л≥беральних видавц≥в в≥дмовл¤вс¤ побоюванн¤м, що схема украњнськоњ ≥стор≥њ, розход¤чис¤ р≥зко з прин¤тою схемою руськоњ ≥стор≥њ (напр., включенн¤ давньоњ –уси), накличе на книжку некорисий осуд з≥ сторони рос≥йських наукових круг≥в. Ќарешт≥ по довгих митарствах ¤ р≥шив друкувати й ќчерк на св≥й риск; л≥том 1904р. в≥н був видрукуваний ≥ завд¤ки тому, що п≥д той час зачалас¤ "весна" —в¤тополка-ћирського, Ч був випущений ≥ в св≥т, з огл¤ду Ч ¤к зазначила резолюц≥¤ цензури Ч на спок≥йний ≥ обЇктивний тон, ¤ким був висловлений сам на соб≥ нецензурний зм≥ст.

ѕ≥дкинчуючи "ќчерк", ¤ в осени 1903р. вз¤вс¤ до перегл¤ду ≤ тому ≤стор≥њ дл¤ нового виданн¤ (перше, друковане лише в 600 прим≥рниках, роз≥йшлос¤ вже в 1901р.), Ч тому що треба було зачинати н≥мецький переклад Ч з справленого тексту другого виданн¤. Ѕула се т¤жка робота, бо б≥льшу половину тому переробив майже наново (в зв'¤зку з р≥жними доповненн¤ми ≥ використанн¤м нового або в ≤ вид. не використаного матер≥¤лу). ¬она зайн¤ла ц≥лу зиму й весну 1903Ч4 року; за той же час було написано к≥лька статей з ц≥лею попул¤ризац≥њ украњнськоњ науковоњ роботи: статт≥ дл¤ петербурського академ≥чного зб≥рника, у редакц≥њ ¤кого ¤ допросивс¤, що њх надруковано украњнською мовою, ≥ статт≥ про Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка дл¤ ∆урнала ћ≥н. Ќар. ѕросв. ≥ Archiv'a für slav. Phil.* (*јрх≥в слов'¤нськоњ ф≥лософ≥њ (н≥м.)), та де-¤к≥ др≥бн≥ прац≥.

Ћ≥то 1903 року зайн¤ли публичн≥ курси, ур¤джен≥ у Ћьвов≥, головно в ≥нтересах украњнськоњ молод≥, що мала прибути Ч й д≥йсно прибула з –ос≥њ. “од≥ ж випустив ¤ IV том ≤стор≥њ ≥ вз¤вс¤ до V-го.  ≥нець 1904p. прин≥с мен≥ рад≥сну в≥стку Ч допущенн¤ до –ос≥њ ≤стор≥њ, насл≥дком гор¤чого й р≥зкого листу, написаного мною до тод≥шнього м≥н≥стра —в¤тополк-ћирського. јле се допущенн¤ задавало нову роботу; тт. II ≥ III ≤стор≥њ роз≥йшлис¤, треба було ладити нове виданн¤, ¤ке ¤ хот≥в основно перегл¤нути. —тративши над≥ю док≥нчити т. v, ¤ перегл¤нув ≥ дописав глави, що м≥стили в соб≥ огл¤д сусп≥льно-пол≥тичного устрою украњнських земель п≥д польсько-литовським реж≥мом ≥ випустив њх ¤к першу частину тому п'¤того весною 1905р.; за тим п≥шло нове виданн¤ II тому, а з к≥нцем року Ч III тому.

“им часом хвил≥ визв≥льного руху в –ос≥њ п≥д≥ймалис¤ все вище й вище. ¬ √аличин≥ з к≥нцем 1904p. розпочав ¤ був в Ћ.-Ќ. ¬≥снику кампан≥ю з проводир¤ми украњнськоњ нац≥онально-демократичноњ парт≥њ, ¤ку п≥дозр≥вано тод≥ в планах нового компром≥су з польськими панами ситуац≥њ. ¬иступив против занедбуванн¤ реальних потреб украњнськоњ людности, засл≥плюванн¤ сусп≥льними ефектовними фаЇрверками, що закривали оч≥ на т≥ потреби (притоку дала справа будови театра ≥ закладанн¤ приватних шк≥л, але полЇм≥ка мала загальн≥ший п≥дклад). јле ще част≥ше тепер став в≥дкликатис¤ на питанн¤ дн¤ в –ос≥њ, в листах ≥ в статт¤х Ч в Ћ.-Ќ. ¬., ≥ в рос≥йських газетах Ч в "—ин≥ ќтечества" ≥ " иевских ќткликах", по украњнському питанню в –ос≥њ й польсько-украњнським в≥дносинам в √аличин≥ (б≥льша статт¤:   польсько-украинским отношени¤м в √алиц≥и, вийшла ос≥бно, инш≥ вичислен≥ в хрон≥ц≥ Ћ.-Ќ. ¬≥сника за той р≥к). “од≥ж (л≥том 1905р.) приладив ¤ нове виданн¤ "ќчерка", де розширено огл¤д нов≥шоњ ≥стор≥њ й сучасного стану украњнства (випустив ¤ його в кв≥тн≥ 1906, не чекаючи розпродажу старого Ч бо бажав ним в≥д≥зватис¤ на питанн¤ дн¤), й статтю про украњнське питанн¤ дл¤ зб≥рника Russen über Russland. “а нац≥ональне ≥ спец≥¤льно украњнське питанн¤ не мало симпат≥њ в рос≥йських л≥беральних кругах, ≥ писати в чужих газетах було трудно: прийшлос¤ стр≥нутис¤ з браком сп≥вчутт¤ у редакц≥й ≥ залишити њх. ¬ирисувалас¤ крайн¤ потреба в рос≥йськ≥м орган≥ дл¤ украњнського питанн¤, ≥ сю потребу ¤ дуже пропагував в листах до земл¤к≥в, а п≥д ос≥нь 1905p. вибравс¤ на ”крањну, щоб позондувати украњнський рух ≥ поаг≥тувати за заложен¤м органу. ѕобувавши в  ињв≥, ќдес≥ й ’арков≥, ¤ набрав над≥њ на можлив≥сть зреал≥зуванн¤ сього плану ≥ зб≥равс¤ вињхати в с≥й справ≥ до ѕетербургу. јле страйки, ман≥фест 17 жовтн¤, чорно-сотенн≥ погроми, вк≥нц≥ (псевдо) л≥беральний курс ≥ нов≥ постанови про пресу зм≥нили зовс≥м ситуац≥ю: на першу чергу виступило заснуванн¤ украњнських газет, що закладаютьс¤ з початком 1906p. по р≥жних м≥стах, а брак ус¤кого пор¤дку, ур¤довий терор ≥ т. и. та повна непевн≥сть завтр≥шнього дн¤ не дають ≥ще можности н≥¤коњ тр≥вкоњ орган≥зац≥њ.

“ому з ос≥нню 1905p. вернувс¤ ¤ до роботи коло ≤стор≥њ, док≥нчив давно розпочату II частину V тому (випущену на початках 1906 року) ≥ прийн¤вс¤ за том VI вилучивши туди огл¤д економичного й культурного житт¤, ¤ке перв≥сне над≥¤вс¤ зм≥стити в том≥ п'¤т≥м, та сп≥шачис¤ швидше приступити до час≥в ≥ под≥й, в≥д ¤ких рахують украњнську ≥стор≥ю в звичайних погл¤дах на нењ. ѕ≥д початок л≥тнього курсу огл¤д економичного житт¤, розпочатий ще в 1904р. ≥ пот≥м залишений, був ск≥нчений. –азом з тим займавс¤ ¤ орган≥зац≥Їю роботи коло спор¤дженн¤ корпусу акт≥в до ≥стор≥њ козаччини, неминуче потр≥бного супроти того, що в≥д к≥нц¤ 1880-х pp. перервалас¤ вс¤ка систематична робота на с≥м пол≥. ѕроект такий був мною предложений в “овариств≥ ≥м. Ўевченка ще весною 1905р. (видрукований в 24 випуску ’рон≥ки “овариства). ћолод≥ археографи, п≥дхован≥ в моњм сем≥нар≥, мали роз≥брати м≥ж собою поодинок≥ парт≥њ в ≥стор≥њ козаччини й зайн¤тис¤ призбиранн¤м до них актового матер≥¤лу в невикористаних або мало використаних рукописних зб≥рках  ињва, ’аркова, ѕетербурга, ћоскви,  ракова, ¬аршави ≥ т. и. ¬≥д л≥та 1905р. орган≥зовано археографичн≥ експедиц≥њ до ’аркова, ћоскви,  ракова, ¬аршави, ѕетербурга, а члени њх мали приступити сл≥дом до обробленн¤ й приготованн¤ до друку тих колЇкц≥й.

¬елика честь ≥ ут≥ха в т≥м час≥ стр≥ла мен≥ з≥ сторони моњх ученик≥в ≥ прихильник≥в, що з нагоди дес¤тил≥тт¤ моЇњ науковоњ й громадськоњ прац≥ в √аличин≥ пошанували мене виданн¤м розк≥шного зб≥рника: задуманий в≥н був в осени 1904, коли дес¤тил≥тт¤ ск≥нчилос¤, а вийшов в лют≥м 1906р. ≥ на комерс≥ в т≥сн≥ш≥м кружку ученик≥в ≥ товариш≥в був мен≥ доручений. ѕрипало се ¤к раз на вих≥д II частини V тому ≥ першого тому н≥мецького виданн¤ ≤стор≥њ.

Ћьв≥в, 1906, березень

« 1906р. д≥¤льн≥сть √рушевського стала все б≥льше переноситьс¤ на ¬елику ”крањну, до  ињва. « тр≥вогою пом≥тивши, що новонароджена тамошн¤ преса не досить використовуЇ зроблене за останню чверть стол≥тт¤ на галицьк≥м грунт≥ сп≥льними силами роб≥тник≥в ц≥лоњ ”крањни ≥ замикаЇтьс¤ в т≥сн≥ш≥м круз≥ м≥сцевих ≥нтерес≥в, √р. аг≥тував за перенесенн¤ до  ињва "Ћ≥т.-Ќаук. ¬≥сника" й инших видань, в≥дкритт¤ в  ињв≥ в≥дд≥лу льв≥вськоњ книгарн≥ Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка, переселенн¤ до  ињва молодих галицьких публ≥цист≥в ≥ досл≥дник≥в, а також старавс¤ ≥ про в≥дновленн¤ ≥ поширенн¤ своњх персональних зв'¤зк≥в з новим пол≥тичним рухом. Ћ≥том 1906р. √р. вињхав до ѕетербургу, де тод≥ зас≥дала ѕерша ƒержавна ƒума, брав живу участь в життю ”кр. ‘ракц≥њ, ”кр.  луба ≥ в редакц≥њ заснованого тод≥ "”краинскаго ¬естника". —татт≥, друкован≥ в тих роках, 1905Ч6, в≥н випустив сл≥дом ос≥бною книжкою п. з. "ќсвобожден≥е –осс≥и и украинск≥й вопрос", ≥ окремими в≥дбитками. « к≥нцем 1906р. виданн¤ "Ћ≥т.-Ќаук. ¬≥сника" було перенесене до  ињва, ≥ в н≥м звичайно щокнижки по¤вл¤лись статт≥ √р. на тему украњнського житт¤ та будили чималий ≥нтерес. —татт≥ з попередн≥х рок≥в (1905Ч6) на с≥ теми в≥н видав також п≥д заг. "« б≥жучоњ хвил≥". Ѕрав ¤кийсь час близьку участь також в редакц≥њ щод. часописи "–ада". « орган≥зац≥Їю ”крањнського Ќаукового “овариства в  ињв≥ (весною 1907р.) був вибраний його головою ≥ дбав про можливо т≥сний контакт обох наукових товариств, льв≥вського ≥ кињвського, котрих був головою ≥ редактором, або сп≥вредактором видань. “огож (1907) року, на бажанн¤ петербурського доброд≥йного товариства написав попул¤рну ≥стор≥ю ”крањни "ѕро стар≥ часи на ”крањни", ¤ка з того часу багато раз≥в передруковувалась ≥ перекладалась на инш≥ мови. «ахопившис¤ в тих роках украњнським ≥ св≥товим мистецтвом, став п≥дготовл¤ти виданн¤ ≥люстрованоњ ≥стор≥њ ”крањни Ч котре випустив пот≥м, 1911р., ≥ воно мало великий усп≥х: прот¤гом п≥вроку роз≥йшлос¤ перше виданн¤ в 6 тис. прим≥рник≥в, ≥ було повторене сл≥дом, ще з б≥льшою ск≥льк≥стю ≥люстрац≥йного матер≥¤лу. ѕаралЇльно готовив книгу з ≥стор≥њ европейськоњ культури, в форм≥ подорожн≥х зам≥ток (друкувалис¤ в Ћ≥т.-Ќаук. ¬≥снику п≥д заголовком "ѕо св≥ту"), задумуючи так само багато ≥люструвати њњ Ч але сей план розбила в≥йна. ¬ернувс¤ також до белЇтристичних ≥нтерес≥в своЇњ молодости, друкуючи в Ћ≥т.-Ќаук. ¬≥снику п≥д ≥н≥ц≥¤лами ћ. «. коротк≥ начерки й опов≥данн¤, котр≥ п≥зн≥ш, в 1918р., з≥брав у двох сер≥¤х "Sub Divo" ≥ "« старих карток".

—еред сих р≥жноридних ≥нтерес≥в ≥ зан¤ть ≥ частих перењзд≥в ≥ подорожей головне наукове д≥ло "≤стор≥¤ ”крањни-–уси" посувалось в дещо помал≥ш≥м темп≥.

¬ 1907p. вийшов том шестий Ч присв¤чений економичному й культурному життю; 1909p. том семий Ч з ≥стор≥Їю козаччини до р. 1625; перша частина VIII тому (pp. 1625 Ч 1638) Ч т≥льки 1913. —≥ останн≥ томи вимагали ≥нтензивноњ архивальноњ роботи; кр≥м того багато часу було в≥ддано перер≥бц≥ дл¤ нового виданн¤ т. iv (1907) ≥ т. ≤ (третЇ виданн¤ 1913р.), а також перекладам. ѕом≥чаючи, що його украњнське виданн¤ не поширюЇтьс¤ в наукових кругах рос≥йських ≥ вс≥х тих, що звикли черпати своњ в≥домост≥ т≥льки з рос≥йських видань, √р. почав видавати в переклад≥ поодинок≥ частини "≤стор≥њ ”крањни". 1910 випустив п. з. " ≥ивска¤ –усь" частину першу ≤ тому, дал≥, в pp. 1913 Ч 14 два томи "»стор≥¤ ”краинскаго  азачества" (переклади з VII ≥ VIII тому, до р. 1623); редакц≥¤ сих переклад≥в забирала багато часу. ¬ипустив в сих роках також два перероблен≥ ≥ доповнен≥ виданн¤ "ќчерка ≥стор≥и ”краинскаго Ќарода" (1911 ≥ 1913). ƒал≥ займавс¤ також попул¤ризац≥Їю ("ѕро батька козацького Ѕогдана ’мельницького" в вид. "Ћану", в р. 19), а в pp. 1911 Ч 12 з гуртком молодших попул¤ризатор≥в (ё. —≥рий, √. “ерниченко й ин.) видавав тижневик дл¤ сел¤н "—ело"* (*"—ело" Ч украњнська щотижнева ≥люстрована газета. ¬идавалас¤ в  иЇв≥ з вересн¤ 1909р. по лютий 1911р. Ќа баз≥ "—ела" з березн¤ почала виходити газета "«ас≥в" (1911 Ч 1912 рр.)). —воњ статт≥, друкован≥ там 1912р., випустив окремою книжкою п. з. "ѕро украњнську мову й укр. школу", ¤ка була арештована цензурою, але випущена постановою  ињв. —удовоњ ѕалати. ¬ипустив тогож року розк≥шно видану ≥ багато ≥люстровану старим украњнським граф≥чним матер≥¤лом, попул¤рну перер≥бку в≥дпов≥дних розд≥л≥в своЇњ ≥стор≥њ п. з. " ультурно-нац≥ональний рух на ”крањн≥ XVI ≥ XVII вв.", що мав чималий усп≥х, завд¤ки також композиц≥¤м ¬. √.  ричевського, що брав д≥¤льну участь в ≥люстрац≥њ сих видань.

ќдночасно не переставав займатис¤ галицькими справами, р≥зко виступаючи против опортун≥стичного курсу нац.-демократ≥в. —татт≥ на сю тему випустив весною 1911р. п≥д заголовком "Ќаша ѕол≥тика", ¤ка викликала довол≥ сильне враж≥нн¤, але була прийн¤та за виразний casus belli* (*прив≥д дл¤ в≥йни (лат.)) пров≥дниками нац.-демократ≥в, ¤к≥ всевладно правили льв≥вською укр. громадою. ƒоход¤чи в т≥м час≥ новоњ угоди з польськими кругами, вони р≥шили за вс¤ку ц≥ну зробити √р-го "нешк≥дливим" ≥ дали йому битву на грунт≥ "Ќаук. “ов. ≥м. Ўевченка". Ќа загальн≥ збори весною 1913р. була випущена анон≥мна брошюрка, наповнена фантастичними цифрами ≥ вимислами, ≥ з≥брано вс≥х, хто сто¤в п≥д керуванн¤м тих н.-дем. пров≥дник≥в. √р-го обрано головою, але вс≥х його сп≥вроб≥тник≥в з попередн≥х рок≥в провалено. √р. прийн¤в виб≥р на к≥лька м≥с¤ц≥в, щоб док≥нчити де-¤к≥ розпочат≥ виданн¤, ≥ в осени зр≥кс¤ головства ≥ редакторства, ск≥нчивши на 116 т. "«аписок". « огл¤ду на так≥ прикр≥ в≥дносини, постановив зр≥ктис¤ також катедри в ун≥верситет≥, коли ск≥нчитьс¤ 20 л≥т служби: 1 вересн¤ 1914 року, се дасть йому право на зменшену пенс≥ю, ≥ змогу вповн≥ перенести свою роботу до  ињва. ¬ зв'¤зку з сим запроЇктував  ињвському Ќауковому “овариству використати юб≥лейний Ч 1914 р≥к (стол≥тт¤ народин Ўевченка) дл¤ поширенн¤ своЇњ науковоњ орган≥зац≥њ. “ому, що новий вид≥л Ќ. “ов. ≥м. Ўевченка р≥шив своњ "«аписки" з наук. часописи, ¤кою в≥в √р., перетворити на зб≥рку самих т≥льки розв≥док (скасувавши в≥дд≥ли хрон≥ки ≥ б≥бл≥ограф≥њ), √р. запроЇктував  ињвському товариству приступити до виданн¤ наукового трьох-м≥с¤чника украњнознавства п. з. "”крањна" ≥ вз¤в на себе редакц≥ю (в≥дпов≥дальним редактором згодивс¤ стати  . ѕ. ћихальчук, техн≥чну редакц≥ю вз¤в ƒ. ≤. ƒорошенко). “акож р≥шено було приступити до видаванн¤ матер≥¤л≥в археограф≥чних ≥ етнограф≥чних. ѕок. —емиренко, що р≥кр≥чно п≥дтримував виданн¤ “овариства гр≥шми, згодивс¤ зб≥льшити на се свою п≥дмогу.

јле тут прийшла в≥йна ≥ поруйнувала вс≥ плани. ¬она застала √р-го на л≥тн≥м спочинку в  арпатах, в≥дти, не моючи змоги н≥ вињхати до  ињва н≥ вернутись до Ћьвова, в≥н вињхав ≥з с≥м'Їю до ¬≥дн¤; вињхавши пот≥м до ≤тал≥њ, списавс¤ з кињвською р≥днею ≥ знайомими, ≥ р≥шив через –умун≥ю вињхати до  ињва. јле вже з початком в≥йни був виданий секретний наказ: коли-б прињхав, обшукати ≥ без огл¤ду на результати трусу вислати на —иб≥р.  оли в середин≥ листопаду √р. прињхав з с≥м'Їю до  ињва, √р. арештовано, помешканн¤ ошукано, а пот≥м, в грудн≥ дано наказу обшукати також ≥ помешканн¤ у Ћьвов≥ Ч що був тод≥ в рос≥йськ≥й окупац≥њ. ’оч с≥ труси не дали н≥¤ких обт¤жуючих висл≥д≥в, в лют≥м 1915р. √р. призначили на висилку етапом на —иб≥р, але петербурським знайомим, ¤к ≥рон≥зувало "Ќ. ¬рем¤" в останн≥ хвил≥ вдалось "вставити букву ћ": зам≥сть до —иб≥ри призначено на висилку до —имб≥рська ≥ п≥д охороною городового вивезено ≥ в≥ддано симб≥рськ≥й пол≥ц≥њ, а сл≥дом вињхала туди-ж його родина. ¬ —имб≥рську √р. прожив до осени того р., Ч за проханн¤м рос≥йськоњ академ≥њ восени його переведено до  азани, ¤к м≥ста б≥льш придатного до ун≥верситетських зан¤ть, а р≥к п≥зн≥ше до ћоскви, все п≥д "¤вний нагл¤д пол≥ц≥њ", що позбавл¤ли його права педагог≥чноњ ≥ р≥жноњ иншоњ д≥¤льности. ¬ —имб≥рську ≥  азани √р. вз¤вс¤ до обробленн¤ попул¤рного курсу всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, в двох ц≥кл¤х узшому (попул¤рн≥шому) ≥ ширшому (б≥льш науковому). « переводом до ћоскви мав змогу вз¤тись до продовженн¤ своЇњ "≤стор≥њ ”крањни", ¤ку в≥йна перервала на опис≥ «бор≥вськоњ битви. ќброблену частину, 1638 Ч 1648, випустив, живучи в  азани, ¤к II частину VIII тому в р. 1916, в ћоскв≥ док≥нчив ≥стор≥ю в≥йни 1649р. ≥ дов≥вши огл¤д до весни 1650 року видрукував в ћоскв≥, ¤к третю частину VIII тому (виданн¤ се було зак≥нчено вже по вињзд≥ √р-го з ћоскви ≥ властиво не вийшло в св≥т, ≥ пот≥м √р. передрукував, його в ¬идн≥ в 1922р., з одинокого прим≥рника, одержаного з ћоскви з оказ≥Їю). ѕочав друк також своЇњ "¬сесв≥тньоњ ≤стор≥њ", котроњ ≤ ч. вийшла в ѕетербурз≥ в р. 1916. ¬ ћоскв≥ брав участь в редакц≥њ "”крањнской ∆изни" й тижневика "ѕром≥нь", займавс¤ орган≥зац≥Їю украњн. видавничоњ сп≥лки ≥ наукового товариства.

–еволюц≥¤ визволила √р-го з сього засланн¤ ≥ перервала с≥ зан¤тт¤. ¬ибраний головою ”крањнськоњ ÷ентральноњ –ади при њњ орган≥зац≥њ й викликаний њњ телЇграмами до  ињва, √р. прињхав у березн≥, потерп≥вши в дороз≥ нещаст¤: вагон, в котр≥м в≥н њхав, згор≥в в дороз≥, ≥ в н≥м значна частина рукописей ≥ книг. ўе б≥льше под≥бне нещаст¤ сп≥ткало його р≥к п≥зн≥ш, коли фам≥льний д≥м √р-х був спалений п≥дчас обстр≥лу  ињва, ≥ в н≥м згор≥ли вс≥ рукописи, ц≥нн≥ колЇкц≥њ укр. мистецтва ≥ б≥бл≥отека.

„отирнадц¤ть м≥с¤ц≥в ≥снуванн¤ ”кр. ÷ентральноњ –ади (березень 1917 Ч кв≥тень 1918), котрого √р. був весь час головою, наповнили його час перед ус≥м пол≥тичною роботою, але поруч того в≥н писав ≥ на б≥жуч≥ пол≥тичн≥ питанн¤, друкуючи статт≥ (спочатку в час. "Ќова –ада", пот≥м в "Ќародн≥й ¬ол≥") й окрем≥ брошюри ("’то так≥ ”крањнц≥ ≥ чого вони хот¤ть", "«в≥дки п≥шло украњнство", "¬≥льна ”крањна", "якоњ ми хочемо автоном≥њ ≥ федерац≥њ", "”крањнська ÷ентральна –ада й њњ ун≥версал"). ƒрукував також попул¤рно-науков≥ р≥чи (¬сесв≥тн¤ ≤стор≥¤, кн. 2 ≥ 3, "ѕере¤славська умова ”крањни з ћосквою"), та передруковував своњ давн≥ш≥ писанн¤ новими виданн¤ми. –обив се не т≥льки з огл¤ду на вимоги моменту, але ≥ дл¤ зароб≥тку, бо стратив вс≥ инш≥ джерела своњх прибутк≥в ≥ жив виключно л≥тературним зароб≥тком, бо прац¤ в ÷. –ад≥ н≥¤кого доходу не давала.

ѕ≥сл¤ гетьманського перевороту √р. жив у  ињв≥ ≥нкогн≥то, зчаста м≥н¤ючи м≥сце прожитку ≥ шукаючи спочинку в≥д т¤жких переживань в л≥тературно-науков≥й прац≥. ¬иготовив за сей час частини 4, 5 ≥ 6 "¬сесв≥тньоњ ≤стор≥њ", ≥ в ширш≥й сер≥њ книги: "—таринна ≤стор≥¤. јнтичний св≥т", "—ередн≥ в≥ки ≈вропи". « упадком гетьманщини брав участь в зас≥данн¤х Ќаук. товариства, де тод≥ дебатувалось питанн¤ про реорган≥зац≥ю академ≥њ, був вибраний також членом “рудового конгресу. « початком лютого 1919р. вињхав до  ам≥нц¤, де редактував ¤кийсь час газету "√олос ѕод≥лл¤" ≥ займавс¤ роботою над укр. п≥дручниками (≤стор≥¤ ”крањни дл¤ трудовоњ школи). « к≥нцем березн¤ через √аличину вињхав за кордон, в делегац≥њ в≥д парт≥њ укр. соц. революц. на конференц≥ю II ≤нтернац≥оналу, ≥ вз¤в участь в люцернськ≥й конференц≥њ (докладне зв≥домленн¤ про сю делегатську д≥¤льн≥сть надр. в "Ѕор≥тес¤ поборете" ч. 3). ¬ осени того ж 1919р. виступив з проЇктом орган≥зац≥њ "”крањнського —оц≥олог≥чного ≤нституту" ≥ одержавши де¤к≥ кошти дл¤ цього зан¤вс¤ ц≥Їю орган≥зац≥Їю. ∆ив у ѕраз≥, Ѕерл≥н≥, ¬≥дн≥, ∆енев≥, ѕариж≥; брав участь в орган≥зац≥њ часописи Europe Orientale* (*"—х≥дна ™вропа" (фр.)), "Ѕор≥тес¤ поборете", "Ќаш —т¤г", друкував в них багато статтей ≥ окрем≥ брошури. ¬ 1921p. виступив з делегац≥Їю с-р≥в в II ≤нтернац≥оналу, 1922p. зложив ≥ делегацький мандат, з огл¤ду на принц≥п≥¤льн≥ розходженн¤, ≥ в≥ддавс¤ виключно науков≥й робот≥ в "”кр. —оц. ≤нститут≥". ¬идав в с≥м час≥ книги: Abrege de lТHistoire dТUkraњne, Antologie de litterature ukraњnienne* (*" оротка ≥стор≥¤ ”крањни", "јнтолог≥¤ украњнськоњ л≥тератури" (фр.)) (сп≥льно з донькою своЇю  . √рушевською), "ѕочатки √ромад¤нства (√енетична —оц≥олог≥¤)", "ѕочатки соц≥¤л≥стичного руху на ”крањн≥ й женевський соц. гурток" (сюсп≥льно з≥ сп≥вроб≥тниками), "« ≥стор≥њ рел≥г≥йноњ думки на ”крањн≥". « 1922р., оселившис¤ в Ѕаден≥, п≥д ¬≥днем, зан¤вс¤ виключно "≤стор≥Їю украњнськоњ л≥тератури" Ч написав чотири томи, з котрих тод≥-ж видав три перш≥ у Ћьвов≥, четвертий док≥нчив ≥ видав уже на ”крањн≥, в 1925р. ¬ибраний з к≥нцем 1923 року членом ”крањнськоњ јкадем≥њ й, одержавши дозв≥л на поворот, в березн≥ 1924 вернувс¤ на –ад¤нську ”крањну, до  ињва, спод≥ваючись повести ≥нтенсивну наукову роботу в нових умовах на безпосередню користь украњнських роб≥тничо-сел¤нських мас та соц≥¤л≥стичного буд≥вництва ”крањни. ƒвохр≥чне перебуванн¤ на –ад¤нськ≥й ”крањн≥ вповн≥ доказало можлив≥сть продуктивноњ науковоњ прац≥ в сих умовах.

 

 

(≤з книги: Ућихайло √рушевськийФ Ч  ињв: УЅ≥бл≥отека украњнц¤Ф, 1998. Ч —. 26 Ч 57.)

 

 

 

 

«а житт¤ ћихайла √рушевського в –ад¤нськ≥й ”крањн≥, 1928 року, ус¤ його художн¤ проза ≥ його драматичн≥ два твори були з≥бран≥ докупи в книжц≥ Уѕ≥д зор¤миФ, ¤ку критика в≥дзначила ¤к дуже визначне ¤вище.

ѕомер ћ. √рушевський 1934 року.