™. ѕ. √–≈Ѕ≤Ќ ј

(1812 Ч 1848)

 

™вген ѕавлович √реб≥нка народивс¤ 2 лютого 1812р. у с≥м'њ др≥бного пом≥щика на хутор≥ ”б≥жище поблизу ѕир¤тина на ѕолтавщин≥.

ѕочаткову осв≥ту √реб≥нка здобув удома в≥д приватних учител≥в, згодом учивс¤ в Ќ≥жинськ≥й г≥мназ≥њ вищих наук (1825 Ч 1831); тут почалас¤ його л≥тературна д≥¤льн≥сть. «начний вплив на формуванн¤ √реб≥нки ¤к майбутнього письменника мала його активна участь у л≥тературному житт≥ г≥мназичноњ молод≥. ” л≥тературному гуртку жваво обговорювалис¤ л≥тературн≥ новини, твори –адищева, ѕушк≥на, –илЇЇва, перш≥ спроби пера г≥мназист≥в, що вм≥щувалис¤ в рукописних альманахах. ќдин з них виходив за участю √реб≥нки, в кожному щотижневому номер≥ ¤кого, за св≥дченн¤м сучасник≥в, з'¤вл¤лис¤ його твори, Упереважно сатиричн≥Ф. «годом в≥н став основним сп≥вроб≥тником рукописного журналу Ујматуз≥¤Ф.

ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ г≥мназ≥њ та короткочасноњ служби в резервах 8-го ћалорос≥йського козачого полку √реб≥нка повертаЇтьс¤ до р≥дного хутора ”б≥жище на ѕолтавщин≥ ≥ пер≥одично займаЇтьс¤ л≥тературною працею (у цей час з'¤вл¤ютьс¤ друком його окрем≥ байки, уривки з перекладу УѕолтавиФ ѕушк≥на).

” 1834р. √реб≥нка перењжджаЇ до ѕетербурга, де зав'¤зуЇ широк≥ знайомства з л≥тераторами й д≥¤чами рос≥йськоњ культури, зокрема ѕушк≥ним,  риловим, “ургенЇвим, Ѕрюлловим, в≥дв≥дуЇ л≥тературн≥ салони ≥ влаштовуЇ л≥тературн≥ вечори в себе вдома. –азом з тим в≥н домагаЇтьс¤ прихильност≥ ћ. √реча, графа ’востова та ≥нших високопоставлених ос≥б, завд¤ки ¤ким займаЇ непоган≥ посади на цив≥льн≥й служб≥, друкуЇтьс¤ в столичних журналах.

” ѕетербурз≥ √реб≥нка розгортаЇ жваву л≥тературну д≥¤льн≥сть, систематично виступаЇ ≥з своњми творами на стор≥нках У—овременникаФ, Уќтечественных записокФ, УЋитературной газетыФ, У”тренней зариФ та ≥н.

¬елику роль в≥д≥грав √реб≥нка в житт≥, творчому становленн≥ “. Ўевченка, з ¤ким познайомивс¤ у друг≥й половин≥ 1836р. ¬≥н брав безпосередню участь у викуп≥ його з кр≥пацькоњ невол≥. Ќа л≥тературних вечорах у √реб≥нки Ўевченко д≥знаЇтьс¤ про новини тогочасного рос≥йського й украњнського л≥тературного житт¤, зближуЇтьс¤ з багатьма прогресивними д≥¤чами рос≥йськоњ культури, зокрема майбутн≥ми петрашевц¤ми ћ. ћомбелл≥ та ќ. ѕальмом. ќсоблива заслуга √реб≥нки в тому, що в 1840р. з його допомогою побачив св≥т У обзарФ Ўевченка.

« к≥нц¤ 30-х рр. √реб≥нка виступаЇ ¤к невтомний орган≥затор украњнських л≥тературних сил. “ак, за його участю в 1841р. виходить альманах УЋаст≥вкаФ, на стор≥нках ¤кого були опубл≥кован≥ твори Ўевченка,  отл¤ревського,  в≥тки-ќснов'¤ненка, Ѕоровиковського, «аб≥ли та ≥нших автор≥в, доб≥рка украњнських народних п≥сень ≥ приказок. “ут же було вм≥щено два нап≥вбелетристичних нариси √реб≥нки Ч передмова У“ак соб≥ до земл¤к≥вФ ≥ п≥сл¤мова Уƒо зобаченн¤Ф.

Ќайпом≥тн≥шим твором молодого √реб≥нки, над ¤ким в≥н почав працювати ще в Ќ≥жин≥, Ї переклад украњнською мовою УѕолтавиФ ѕушк≥на (ѕетербург, 1836). —в≥й переклад √реб≥нка назвав Ув≥льнимФ; це ви¤вилос¤, зокрема, у багатьох в≥дхиленн¤х в≥д ориг≥налу, введенн≥ нових сцен, де¤ких подробиць, у трактуванн≥ окремих образ≥в тощо.

√реб≥нц≥ належить також к≥лька украњнських л≥ричних поез≥й, що виникли на грунт≥ народноњ творчост≥ (У„овенФ (1833), У”крањнська мелод≥¤Ф, У«акв≥тчалас¤ д≥вчина...Ф, Ућарус¤Ф та ≥н.).

Ќайвизначн≥ше м≥сце в художньому доробку √реб≥нки украњнською мовою пос≥дають байки. —лаву йому ¤к байкарев≥ принесли Ућалороссийские приказкиФ, що з'¤вились окремими виданн¤ми у ѕетербурз≥ в 1834 ≥ 1836 рр.

Ѕайки √реб≥нки орган≥чно пов'¤зан≥ з народними приказками ≥ присл≥в'¤ми, не випадково в≥н називаЇ своњ твори УприказкамиФ, побудованими за принципом розгортанн¤ й конкретизац≥њ фольклорних присл≥в'њв (в основ≥ байки У¬ерша та ЅолотоФ Ч мотив народного присл≥в'¤ УЌасм≥¤лас¤ верша з болота, аж ≥ сама в болот≥Ф; повчанн¤ байки УЎкол¤р ƒенисФ вз¤то з присл≥в'¤ Уѕани б'ютьс¤, а в мужик≥в чуби тр≥щатьФ тощо).

¬ окремих з байок поет творчо використав традиц≥йн≥ мотиви, опрацьован≥ ще античними авторами та њх багатьма посл≥довниками. ѕрим≥ром, в основу Ућогилиних родинФ покладено чотирир¤дкову притчу У√ора-пород≥лл¤Ф ‘едра.

ћотиви твор≥в ≤.  рилова своЇр≥дно, на ≥ншому життЇвому матер≥ал≥, ≥ншими художн≥ми засобами оброблен≥ в таких байках √реб≥нки, ¤к У–ибалкаФ (У—ел¤ни ≥ –≥каФ), У¬едмежий судФ (У—ел¤нин ≥ ¬≥вц¤Ф), У√р≥шникФ (У“роЇженецьФ) та ≥н.

 р≥м традиц≥йних персонаж≥в, що уособлюють людськ≥ ¤кост≥, у байц≥, ¤к правило, Ї ще одна д≥йова особа Ч опов≥дач Ч тлумач смислу байки, њњ морального висновку (У¬едмежий судФ, У–ибалкаФ, УЅуд¤к да  оноплиночкаФ та ≥н.). Ѕагато байок √реб≥нки побудовано у форм≥ монолог≥в (Уѕшениц¤Ф, Ућак≥вкаФ, УЎкол¤р ƒенисФ). ќкрем≥ байки украњнського поета Ч це суц≥льн≥ д≥алоги, що нагадують невеличк≥ п'Їси (прим≥ром, Уячм≥ньФ), проте й у них присутн≥сть автора-опов≥дача, точн≥ше, його ставленн¤ до зображуваного ви¤вл¤Їтьс¤ досить виразно.

ѕоетичний доробок √реб≥нки рос≥йською мовою значно ширший за обс¤гом ≥ тематикою, н≥ж украњнською. …ого рос≥йськ≥ в≥рш≥ переважно романтичн≥ (УѕечальФ, У—калаФ); широкою попул¤рн≥стю користувалис¤ свого часу романс √реб≥нки У„ерные очиФ (Уќчи черные, очи страстные..Ф), в≥рш УѕочтальонФ, Уѕесн¤Ф (Ућолода еще девица ¤ была...Ф) та ≥н.

ѕересп≥вами украњнських народних п≥сень були поез≥њ У азак на чужбине (”краинска¤ мелоди¤)Ф, У укушка (”краинска¤ мелоди¤)Ф, У”краинска¤ мелоди¤Ф (УЌе калина ль в темном лесе...Ф) та ≥н.

≤сторичному минулому ”крањни присв¤чен≥ в≥рш≥ У урганФ, УЌежин-озероФ, У”краинский бардФ ≥ поема УЅогданФ (1843), написан≥ на основ≥ народних переказ≥в.

ѕопул¤рн≥сть √реб≥нц≥ ¤к прозањку принесла зб≥рка У–ассказы пир¤тинцаФ (1837) та ≥нш≥ ранн≥ твори, написан≥ переважно в романтичному дус≥ за фольклорними мотивами Ч украњнськими народними легендами, казками, переказами.

« украњнською тематикою пов'¤зан≥ також пов≥сть УЌежинский полковник «олотаренкоФ (1842) (в основу пов≥ст≥ покладен≥ ≥сторичн≥ под≥њ, що в≥дбувалис¤ одразу п≥сл¤ возз'Їднанн¤ ”крањни з –ос≥Їю) та роман У„айковскийФ (1843), що Ї одним ≥з значних дос¤гнень √реб≥нки-прозањка.

якщо твори √реб≥нки 30-х Ч початку 40-х рр. мали загалом романтичний характер, то р¤д ≥нших пов≥стей й опов≥дань. цього ≥ п≥зн≥шого часу в≥дзначаЇтьс¤ реал≥стичною спр¤мован≥стю.

1840р. Ч пов≥сть У уликФ, написана в дус≥ естетики натуральноњ школи.

1841р. Ч У«аписки студентаФ, написан≥ у форм≥ щоденника ≥ присв¤чен≥ тем≥ Умаленькоњ людиниФ (ц¤ ж тема порушуЇтьс¤ у роман≥ УƒокторФ).

1847р. Ч надрукована одна з останн≥х пов≥стей √реб≥нки Ч Уѕриключени¤ синей ассигнацииФ.

¬ цей пер≥од зТ¤вилис¤ також пов≥сти УЋука ѕрохоровичФ, У¬ерное лекарствоФ, У—ила  ондратьевФ (надрукована в У—овременникеФ), к≥лька ф≥з≥олог≥чних нарис≥в: Уѕетербургска¤ сторонаФ, Уѕровинциал в столицеФ, У’вастунФ та ≥н.