¬асиль „умак

(1901 Ч 1919)

 

“ри перш≥ в≥рш≥ поета Уƒо прац≥Ф, УЌе вамФ, Уƒал≥Ф були опубл≥кован≥ в листопад≥ в 1917p., a 1918p. пролунав св≥жий, бадьорий голос поета:

Ѕ≥льше над≥њ, брати!

ћ≥сц¤ сумн≥ву нема Ч

см≥ло ≥ пр¤мо ≥ти,

ширше ступать до мети

з м≥ццю, що скел≥ лама.

÷≥ р¤дки, згодом покладен≥ на музику, стали одн≥Їю з улюблених п≥сень повстанц≥в, що бачили в революц≥њ визволенн¤ в≥д соц≥ального й нац≥онального гн≥ту. ѕроте самого поета серед них уже не було. –азом з √. ћихайличенком ≥  .  овальовою в н≥ч з 20 на 21 листопада 1919р. ¬асиль „умак був розстр≥л¤ний ден≥к≥нц¤ми в  иЇв≥. Ќа той час поетов≥ не сповнилос¤ й дев'¤тнадц¤ти рок≥в.

Ќародивс¤ ¬. „умак 7 с≥чн¤ 1901р. в м≥стечку ≤чн¤ на „ерн≥г≥вщин≥. УЅатьки Ч небагат≥ сел¤ни-хл≥боробиФ, ¤к зазначав сам поет, в≥дпов≥даючи на запитанн¤ анкети товариства У„асФ. Ќавчавс¤ п≥сл¤ початковоњ школи в ≤чн¤нському чотирикласному училищ≥ (1910 Ч 1914) та √ородн¤нськ≥й г≥мназ≥њ (1914 Ч 1918), щороку принос¤чи батькам похвальн≥ листи. ƒуже рано в≥дчув нахил до поетичноњ творчост≥. ѕерший в≥рш у проз≥ Унаписав у 1910 роц≥ на м≥сцевому жаргон≥Ф.

–ано сформулювалас¤ й нац≥ональна св≥дом≥сть поета, про що св≥дчать уже перш≥ в≥дом≥ нам в≥рш≥ (Уѕ≥сн≥ минулих час≥вФ, 1913):

ѕробуд≥тьс¤, орли сиз≥,

—лавн≥ козаченьки,

«аверн≥ть колишню славу

”крањни-неньки.

Ўвидко проминаЇ пора учн≥вства, ≥ за три роки (1917 Ч 1919) ¬. „умак стаЇ першор¤дним поетом, громадським й культурним д≥¤чем. ѕерша ≥ Їдина книжка в≥рш≥в У«асп≥вФ була п≥дготовлена ще самим автором, але побачила св≥т уже п≥сл¤ його траг≥чноњ загибел≥ в≥д рук ден≥к≥нц≥в.  нижка справила великий вплив на розвиток революц≥йно-романтичного напр¤му в украњнськ≥й поез≥њ, а ≥м'¤ њњ автора ставили пор¤д з ѕ. “ичиною, ¬. ≈лланом, ћ. —еменком. «асвоњвши уроки модерн≥ст≥в, в≥н зум≥в уже п≥сл¤ ћ. ¬ороного, ќ. ќлес¤ та √. „упринки створити щось принципово нове. ÷е був поет, у творчост≥ ¤кого вже ч≥тко окресливс¤ демократичний ≥деал:

...’ай лет¤ть моњ думи-п≥сн≥-метеори Ч

Ќе в палаци гучн≥, не в безмежн≥ блакитн≥ простори,

ј в хатину людську, де в кутках оселилис¤ злидн≥.

ћоњ сп≥ви прост≥ ≥ робочому серцев≥ р≥дн≥.

 нижка починаЇтьс¤ циклом У« ранкових настроњвФ, пот≥м поет н≥би повертаЇтьс¤ до своњх модерн≥стських настроњв, впл≥таючи у цикли Ућр≥йновтомаФ й Уќс≥ннЇФ м≥норн≥ мотиви суму, вмиранн¤, нав≥ть певн≥ рел≥г≥йн≥ асоц≥ац≥њ. ќднак тут Ї ≥ нат¤к на лютнево-березнев≥ под≥њ, й запереченн¤ декадентських мотив≥в:

¬ переб≥жн≥м шумовинн≥

ланки-бризки марсельез:

хай загине, хай загине

мр≥йновтома сонних плес.

(УЅерезневий каламутФ)

–вучкий ритм, мелод≥йн≥сть ≥нтонац≥њ, ориг≥нальн≥ метафори, благозвучн≥ рими та асонанси, характерн≥ еп≥тети-прикладки, лакон≥зм виразу Ч все це виказуЇ природний поетичний талант, ¤кий спираЇтьс¤ на нац≥ональн≥ художн≥ традиц≥њ ≥ збагачений ус≥ма здобутками поетичноњ, художньоњ культури, ” своњх творчих пошуках поет часом дос¤гав в≥ртуозност≥, ¤к у в≥рш≥ Уќй, там у пол≥ Ч на обн≥жкуФ:

ќй та й погасли... Ч т≥ жарини Ч

змерзли волошки в меж≥...

...Ѕ≥лий метелик лине та лине,

б≥лий метелик сн≥жин.

Ќе менш довершений ≥ в≥рш Уќбн≥жокФ, де в одн≥й строф≥ передано ц≥лу гаму настроњв:

¬ранц≥ Ч роси. ћарити. ћовчати.

 олос. Ўум. ¬олошки. «нов волошки.

ћатеринка.  онюшина. —мутку трошки.

¬ранц≥ Ч роси. ћарити. ћовчати.

” поез≥¤х Уќблет≥ли пелюстки моњх казокФ, УјйстриФ, У√≥рл¤нди тьм¤ного намистаФ, УЌесли твою трунуФ виразно пом≥тн≥ впливи естетики модерн≥зму ≥, ¤сна р≥ч, враженн¤ в≥д перебуванн¤ у в'¤зниц≥ та п≥дп≥лл≥.

≤, нарешт≥, У÷икл соц≥альногоФ. “риптих У„ервоний засп≥вФ згодом пос¤де своЇ м≥сце в ус≥х хрестомат≥¤х та антолог≥¤х цього пер≥оду:

–иЇмо-риЇмо-риЇмо

землю неначе кроти;

з кут≥в плазуЇмо зм≥¤ми,

с≥Їмо-с≥Їмо-с≥Їмо

буйн≥ червон≥ цв≥ти...

” 1918 Ч 1920 pp.  ињв дванадц¤ть раз≥в переходив ≥з рук в руки найр≥зноман≥тн≥ших пол≥тичних ≥ в≥йськових сил. ќсь чому Удесь поза гратами-мурами... ранки конають ¤сн≥Ф, ось чому треба було кидати в лице можновладц≥в: У¬ладар≥ св≥ту з коронами, вже непотр≥бн≥ ви намФ. “аким же закликом до боротьби Ї ≥ другий в≥рш триптиха, а трет≥й зак≥нчуЇтьс¤ л≥вацьким рефреном Уми г≥мни тоб≥ заплели, червоний тероре!Ф. ѕод≥бна л≥рика заохочувалас¤ б≥льшовицькими ≥деологами.

÷икл У–еволюц≥¤Ф, що вм≥щуЇ п'¤ть восьмир¤дкових в≥рш≥в-м≥н≥атюр, Ч це своЇр≥дний л≥ро-епос доби, що однозначно в≥таЇтьс¤ поетом. «найдемо тут широко цитован≥ р¤дки: Уна крем≥нь Ч крицю: буде св≥т! ћи непохитн≥, мов гран≥тФ, бо Утворим блиск, ≥ творим дн≥!Ф. ÷е ≥ був ман≥фест нового революц≥йного мистецтва. ÷≥каво, що в четвертому в≥рш≥ (в≥н, до реч≥, маЇ два вар≥анти), ¤к ≥ перший, зм≥нюЇтьс¤ символ≥ка кольор≥в; ¤кщо в першому: У¬ище њх! ƒо блакит≥! ћи птиц≥!Ф, то в другому Ч У“уди Ч в червон≥ береги Ч з низин. “уди! ћи Ч крила! ѕтиц≥!Ф. якщо у поетичних циклах У« ранкових настроњвФ, Ућр≥йновтомаФ, Уќс≥ннЇФ переважають Уб≥л≥-б≥л≥ душ≥ нарцис≥вФ, Ублакитна далеч≥ньФ, Узлотн≥ топол≥Ф, то у У÷икл≥ соц≥альногоФ дом≥нуЇ червоний кол≥р. ƒуже характерний передостанн≥й тв≥р циклу (Уќф≥раФ), пров≥дна думка ¤кого Ч виправданн¤ самопожертви (≥ жертв?) в ≥м'¤ революц≥њ, революц≥йного мистецтва:

Ќа плакатах не атрамент. ≤ не фарби.  ров.

ѕензл≥-пучки умочайте в колектив-цебро.

ј ось ¤к це об≥грано в програмн≥й статт≥ ¬. „умака У–еволюц≥¤ ¤к джерелоФ: У“ремт¤ть незрим≥ струни поЇднанн¤, ≥ молекула-мистецтво горить, ¤тритьс¤, бризкаЇ кров'ю ≥ погасаЇ, ≥ знов горить Ч сипле ≥скрами сл≥в, фарб, згуку, черпаючи творчий матер≥ал з джерел революц≥йноњ д≥њ...Ф

“алановитий поет, юнак, по сут≥, був захоплений маг≥Їю перетворень, ≥ його в≥з≥њ майбутнього оповит≥ серпанком утоп≥њ. ј проте, Ч сл≥д визнати тепер, Ч вони ховають у соб≥ й Увишк≥р розбудженого зв≥раФ. „и не тому його поез≥¤, хоч мала ≥ св≥й нац≥ональний, народотворчий смисл бодай завд¤ки потенц≥њ живого художнього слова, була так високо п≥днесена в наступн≥ страшн≥ часи?

¬. „умак був не лише поетом, а й зд≥бним прозањком. “ри опов≥данн¤ Ч У“оварищФ (рос≥йською мовою), Уўо булоФ ≥ Уѕожовкл≥ стор≥нкиФ Ч присв¤чен≥ стар≥й школ≥, середовище ¤коњ автор добре знав. ≈тюд УЅризки прол≥сокФ в≥дбиваЇ настроњ учн≥в г≥мназ≥њ п≥сл¤ Ћютневоњ революц≥њ. Ўк≥ц УЅратов≥ Ч рукуФ м≥стить полем≥ку з пролеткульт≥вськими поетами, ¤к≥ стверджували, що Утолько в городе возможны и движенье, и борьбаФ. як своЇр≥дну мемуарну прозу сл≥д розгл¤дати й тюремний щоденник ¬. „умака У«а гратамиФ.

 

 

—.  рижан≥вський

≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури ’’ ст. Ч  н. 2. Ч  .: Ћиб≥дь, 1998.