¬асиль Ѕарка

(—правжнЇ ≥мТ¤ Ч ¬асиль  ост¤нтинович ќчерет)

(Ќародивс¤ 16 липн¤ 1908)

 

ј¬“ќЅ≤ќ√–ј‘≤я

16 липн¤ 1908 Ч село —олониц¤: дата ≥ м≥сце народженн¤.

—ело невелике, прим≥тне т≥льки старовинною церквою, валами Ч рештками козацького табору —еверина Ќаливайка Ч та широкими солончаками поблизу: зв≥дти в час б≥ди люди, приход¤чи за дес¤тки верст, брали Ђропуї зам≥сть соли; можливо, так було з в≥копомноњ давнини.

Ѕатько в≥дбув звичайну службу в козачих частинах ≥ рос≥йсько-¤понську в≥йну.

—≥м'¤ перењхала на в≥дкритий степ, приблизно за п'¤ть верст в≥д м≥ста (Ћубн≥), розм≥щеного над р≥чкою на горах, так що здалеку видно було позолочен≥ бан≥ його церков.

¬ степу, в≥д великого шл¤ху Ћубн≥ Ч –омодан, ночами звертали напасники до самотньоњ осел≥ Ч грабувати. Ѕатько в≥дган¤в; стр≥л¤нина часом т¤глас¤ до ранку. “о перш≥ враженн¤ неспок≥йного побуту.

Ќа проханн¤ свого молодшого брата, щойно одруженого, батько пом≥н¤вс¤ з ним над≥лами: в≥дступив йому вибудувану садибу з великим садом, а перебравс¤ на порожню д≥л¤нку за дванадц¤ть верст в≥д м≥ста ≥ там знов почав буд≥вництво.

Ќова осел¤ постала недалеко в≥д хуторц¤ ћиколањвки. ¬низу, при зг≥р'¤х, св≥тилось проточне озеро. ј по другу сторону Ч степ ≥з козачими могилами ≥ ¤кимись давн≥шн≥ми; з кам'¤ними стату¤ми на верхах.

¬ хутор≥ була трикласна початкова школа Ч ¤ в≥дв≥дував њњ. ѕерше мистецьке враженн¤: мандр≥вний ди¤кон-живописець на замовленн¤ батька намалював на великому аркуш≥ покр≥вельного зал≥за Ч ≥кону Ђћол≥нн¤ про чашуї: ’ристос б≥л¤ скел≥, серед смутних дерев √етсиманського саду. ќбраз займав усе покутт¤ хати.

Ѕатька вз¤ли на рос≥йсько-н≥мецьку в≥йну. 1916 року в≥н зв≥льнивс¤ покал≥ченим (його з вибуху присипало землею: мав пробиту ногу ≥ зрушений хребет). Ћ≥куванн¤ електрикою коштувало тод≥ дорого ≥ забрало грош≥ з проданого над≥лу.

ѕерењхали в м≥сто. ∆или в сарањ на дворищ≥ купц¤ другоњ г≥льд≥њ Ч в нього батько колись, ставивши хату, купував буд≥вельний матер≥¤л.

Ѕатько вз¤в на виплату хатку на узл≥сс≥, за м≥стом.

Ќас в родин≥ було три брати; вс≥ вчилис¤ в духовному училищ≥ (Ђбурс≥ї). Ќе було грошей платити за навчанн¤ в г≥мназ≥њ, а в духовному училищ≥, зг≥дно з давн≥м прив≥леЇм, д≥ти з Ђкозачого сослов≥¤ї могли вчитис¤ безкоштовно. ¬ роки громад¤нськоњ в≥йни, при пост≥йних зм≥нах влади, Ђбурсаї д≥¤ла.

–ежим, з крайн≥ми формальност¤ми, був суворий. „аст≥ кари, методи навчанн¤ (з рос≥йськоњ граматики, латин≥, початковоњ математики) Ч традиц≥йн≥, з перевагою муштри.

Ўкол¤р≥ надолужували своЇ Ч в≥дчайним бос¤цтвом; при ньому, звичайно, руйнувавс¤ настр≥й справжньоњ побожности.

ѕереформувалас¤ бурса в трудову школу: спершу Ч в старому будинку. ¬икладач математики давав читати кл¤сичн≥ украњнськ≥ книжки.

Ўкола перейшла в новий будинок; там нов≥ вчител≥ навчили нас безбожництва.

Ѕатько працював спершу ¤к тесл¤р в арт≥л≥ Ђ”вечный воинї; пот≥м став брати на оброб≥ток ≥ догл¤д запущен≥ сади Ч за третину врожаю.

–аз ми догл¤дали сад вдови; њњ чолов≥ка, старшину з арм≥њ ”Ќ–, п≥д час веч≥рнього в≥дходу з м≥ста, при наступ≥ червоноарм≥йц≥в, вбито на брам≥. ¬дова весь час носила чорний од¤г Ч в жалоб≥ по ньому.

ќдного дн¤, коли ¤ стер≥г сад, вона дала перегл¤дати дв≥ книги: Ђ√айдамакиї Ўевченка Ч з ≥люстрац≥¤ми —ласт≥она ≥ ЂЅожественну комед≥юї ƒанте Ч з ≥люстрац≥¤ми ƒоре.

Ђ√айдамакиї прочиталис¤ легко, з ц≥кав≥стю; але ЂЅожественна комед≥¤ї зосталас¤ б≥льшою частиною незрозум≥ла, т≥льки чудов≥ ≥люстрац≥њ ввели в ц≥лий св≥т надзвичайних под≥й ≥ запам'¤талис¤ назавжди: так само, ¤к пост≥йн≥ розмови батька з його при¤тел¤ми Ч про його улюблену книгу, Ђјпокал≥псисї, про значенн¤ приходу кожного ангела ≥ кожного зв≥ра.

Ѕатька моб≥л≥зували ≥ поставили ≥нструктором в майстерн¤х, що виробл¤ли спор¤дженн¤ дл¤ коней (постачалас¤ с≥длами та уздечками арм≥¤ Ѕудьонного).

ќдного разу в пот¤з≥, коли в≥дправл¤в с≥дла, Ч занедужав на тиф, п≥сл¤ ¤кого почалис¤ ускладненн¤. ¬же помирав, ≥ його в≥днесли в мертвецьку (колишн¤ часовн¤ в к≥нц≥ двору при л≥карн≥), але талановитий молодий л≥кар  отл¤ревський, з Їврейськоњ родини, прибувши п≥сл¤ студ≥й, п≥шов на огл¤д ≥ завернув його нари назад.

 оло двох рок≥в батько лежав недужий. Ѕула нужда ≥ голод. “од≥ ¤ помандрував найматис¤ на працю по селах ≥ приносив Ђнатуральнийї зароб≥ток.

“о г≥ркий час; але воднораз Ч добра школа побуту, школа житт¤ з багатствами народних гов≥рок. ѕовно драм людських. ∆ив≥ перекази. ўедра природа. –≥зноман≥тн≥сть сел¤нських характер≥в. ’оч робота т¤жка: в≥д сонц¤ до сонц¤. Ќед≥л¤ми ж пасучи кон≥ в степах, багато читав; приносив книги з м≥ста, позичаючи в при¤тел≥в.

¬ останню зиму найм≥в почав ходити в школу до м≥ста Ч за в≥с≥м верст. ¬ставати доводилос¤ рано: зробити що треба ≥ встигнути до школи, хоч би й наставали сн≥жн≥ бур≥. «воротна дорога бувала ≥ в темр¤в≥; ≥ треба було впоратис¤ коло коней ≥ вол≥в.

ѕовернувс¤ до м≥ста зовс≥м; ск≥нчив Ђтрудову школуї. ѕоступив на учительськ≥ курси, що перетворилис¤ на педагог≥чний техн≥кум. ѕомилково вибрав соб≥ математику ≥ ф≥зику ¤к фах: можливо, через вплив найстаршого брата. ¬≥н п≥зн≥ше став фах≥вцем Ч автором першого в —–—– п≥дручника фотограметр≥њ, виданого картограф≥чною управою —овнаркому в ћоскв≥, ≥ професором математики в Ќовосиб≥рському ун≥верситет≥: прињжджав туди з п≥дпол¤р'¤, де був головним ≥нженером аерофотозн≥манн¤ на все побережж¤ Ћьодовитого океану.

—ередульший брат став теж ≥нженером: був начальником устаткуванн¤ ливарного цеху, що його ж будував, Ч в ƒн≥продзержинську, в великому завод≥.

Ќайстарший брат, ќлександр, працював до к≥нц¤ житт¤ ¤к ≥нженер. —ередульший, ≤ван, зд≥йснив новий життЇвий поклик: прийн¤в сан св¤щеника. ’оч був на р≥к старший, ми разом в≥дв≥дували класи с≥льськоњ школи ≥ ƒуховного училища в м≥ст≥.

¬≥н в юн≥ роки любив бути служкою в храм≥; все пригадую його в стихар≥, з св≥чкою Ч в Ѕратськ≥й церкв≥, коли служили, прињжджаючи, митрополит ¬. Ћипк≥вський ≥ Їпископ ярещенко, надзвичайний пропов≥дник, що приваблював мене в двадц¤тих роках. ’оч то вже був час втрати в≥ри: так сталос¤ зо мною; але брат збер≥г њњ* (*„утка про насильницьку смерть брата ≥ матер≥ не потвердилась).

ћене тод≥ ц≥кавили соц≥альн≥ науки. ¬ивчав марксизм Ч з бажанн¤м збагнути глибини цього вченн¤: студ≥ював його Ђкл¤сик≥вї. јле хмарн≥ теор≥њ не могли задовольнити серц¤. ¬ той час попул¤рним ставав бухар≥нський стиль Ч з ≥деалом л≥берального соц≥¤л≥зму, скаж≥м, ¤к в реформах ƒубчека дл¤ сучасноњ „ехо-—ловаччини.

«ац≥кавили прац≥ Ѕогданова; його Ђ≈мп≥р≥омон≥змї ≥ Ђ“ектолог≥¤ї, приступн≥ дл¤ читача в 20-х роках, становили м≥ст дл¤ переходу до концепц≥њ модерноњ доби: в зв'¤зку з прац¤ми ф≥лософ≥в ≥ ф≥зик≥в ¬≥денськоњ школи. “од≥ грим≥ла л≥тературна полем≥ка, прапороносцем ¤коњ став ћ. ’вильовий. јле, признаюсь, була мен≥ ¤кась сторонн¤; бракувало там шуканн¤ глибинних стор≥н справи, ≥ весь час виходив назверх таки спрощений концептивний позитив≥зм, переборений т≥льки в к≥нц≥ полем≥ки Ч в проголошенн≥ гасла про Ђромантику в≥тањзмуї.

«ате прац¤ ёринц¤ про “ичину дуже тод≥ сподобалась; в≥н, поход¤чи з √аличини, ¤к ≥  урбас, був мислителем Ч енциклопедистом, що докладно знав розвиток Ївропейськоњ поез≥њ. …ого монограф≥¤ на той час була нов≥стю, приводила до ориг≥нальних висновк≥в про багатосторонн≥й стиль Ђкл¤рнетистаї “ичини.

Ѕуло в мене тод≥ благогов≥нн¤ перед нашим мандр≥вним ф≥лософом XVIII стол≥тт¤, —ковородою (походив з моЇњ Ћубенщини); ≥ ¤ не бачив тод≥ достатньоњ причини, чому так полем≥сти з ¬≥дродженн¤ 20-х рок≥в здеб≥льшого Ђзвисокаї ставилис¤ до нашоњ старовинноњ кл¤сики. ƒл¤ мене, ц≥лковитого сковородинц¤, близько п≥д≥йшов ƒостоЇвський, предмет величезного ентуз≥¤зму, Ч ≥ в т≥ роки, ≥ п≥зн≥ше. « р≥дного письменства були кумирами Ч звичайно, кр≥м Ўевченка, Ч на першому м≥сц≥ ≤ван ‘ранко: особливо його проза, п≥сл¤ нього  оцюбинський, —тефаник.

«ак≥нчивши педагог≥чний техн≥кум, п≥сл¤ вс≥х драм ≥ конфл≥кт≥в став учителем математики ≥ ф≥зики, але слабим, в неповн≥й середн≥й школ≥. ѕослали в дуже глуху —ьому –оту, шахтарський Ђпосьолокї, що одночасно числивс¤ ¤к село ЌижнЇ, за ¤кусь версту в≥д шахти Ђ“ошк≥вкаї: м≥ж високими крейд¤ними горами ≥ нижчими Ч ≥з звичайних скель, на берез≥ ƒ≥нц¤. —ьома –ота, лежачи в м≥жг≥р'њ, втопала або в чорний дим в≥д шахти, або в б≥лу кур¤ву, несену з крейд¤них верх≥в'њв. Ќещаслив≥ випадки в п≥дземелл≥, пи¤цтво ≥ Ђпоножовщинаї були звичайним ¤вищем, ≥ завжди вранц≥ на вулиц¤х знаходили трупи.

”чн≥ спочатку ставилис¤ вороже до нових вчител≥в, але скоро привикли ≥ були дуже мил≥.

ƒовелос¤ 1928 року вињхати посп≥хом з ”крањни, властиво Ч т≥кати: через конфл≥кти з м≥сцевими парт≥йними кер≥вниками.

ѕристав на ѕ≥вн≥чному  авказ≥, що тод≥ разом з  убанню входив до –—‘—– (¤к ≥ тепер).

«давна приманював  авказ; ≥  убань була омр≥¤ною землею.

“ам ск≥нчив ф≥лолог≥чний факультет, зр≥кшис¤ попереднього фаху, дл¤ ¤кого не годивс¤.

¬же на ƒонбас≥, в одинокост≥, бравс¤ перечитувати модерн≥стичн≥ в≥рш≥; вивчав њх напам'¤ть, передус≥м Ч в≥рш≥ “ичини.

ј тепер, згадуючи житт¤ б≥л¤ ƒ≥нц¤, складав ≥ сам л≥рику. ѕослав перш≥ в≥рш≥ “ичин≥, ≥, Ч на моЇ рад≥сне здивуванн¤! Ч в≥н надрукував њх в Ђ„ервоному шл¤хуї, найб≥льшому в той час пер≥одичному журнал≥ в ”——–. (“ичина редагував в≥дд≥л поез≥њ).

1930 року вийшла мо¤ перша зб≥рка поез≥й: ЂЎл¤хиї в ƒержавному видавництв≥ в ’арков≥, тод≥шн≥й столиц≥. –анн¤ авторська над≥¤ була гвалтовно обламана жахливо напасницькою реценз≥Їю, сам заголовок ¤коњ в≥дбиваЇ весь њњ зм≥ст: Ђѕроти кл¤сово-ворожих вилазок в поез≥њї. ƒрукувалас¤ вона на всю стор≥нку в столичн≥й ЂЋ≥тературн≥й газет≥ї; м≥стила неправдив≥ закиди.

я тод≥ був ц≥лковито ло¤льним громад¤нином ≥ зовс≥м не думав про Ђвилазкиї; т≥льки хот≥в знайти образи дл¤ виразу ¤коњсь ¤скравоњ сутности з под≥й житт¤. √азета обвинуватила в злочинних речах, зокрема Ч в спробах в≥дновити рел≥г≥йний Ђпережиток кап≥тал≥змуї, хоч ¤ теж ≥ цього не робив, а т≥льки будував символ≥чн≥ картини з подихами в≥чних сил, що д≥ють над обмеженою реальн≥стю видимого. Ќайгостр≥ше обвинуваченн¤ було Ч що ¤ н≥бито хот≥в в≥ршами пов≥домити пресу на «аход≥ про ф≥зичну л≥кв≥дац≥ю Ђслужник≥в культуї, але насправд≥ ¤ т≥льки подав експрес≥он≥стичний опис того, що д≥¤лос¤ п≥д час антирел≥г≥йного карнавалу, коли артисти на пл¤тформах зображували св¤щеника, патера ≥ равина, ведених п≥д ск≥сний гостр¤к г≥льйотини. Ќав≥ть пров≥дний в≥рш з ортодоксальною думкою не вр¤тував зб≥рки, ≥ довелос¤ на зборах Ђ–јѕѕї-у без к≥нц¤ Ђка¤тис¤ї. (–јѕѕ: –ос≥йська јсоц≥ац≥¤ ѕролетарських ѕисьменник≥в; мала украњнську секц≥ю, до ¤коњ ¤ належав). ƒодалос¤ також обвинуваченн¤ в Ђбуржуазному нац≥онал≥зм≥ї.

«рештою, вир≥шила письменницька управа: треба скласти Ђвиробнич≥ї, Ђтрудов≥ї поез≥њ, в≥дв≥дуючи завод Ђ раснол≥тї ≥ частково працюючи там. я так ≥ зробив. ¬иникла зб≥рка Ђ÷ехиї, видана 1932 року також в ’арков≥ Ч в Ћ≥ћ-≥ (Ћ≥тература ≥ ћистецтво).

–еценз≥¤ в ЂЋ≥тературн≥й газет≥ї була прихильна Ч з т≥Їю ≥деЇю, що автор виправл¤Їтьс¤ ≥ зростаЇ св≥дом≥сть.

јле ¤ вже не мав над≥њ; хоч ≥ ц≥лком щиро писав на сюжети Ђвиробнич≥ї, але в≥дчував: б≥льше не зможу так писати. Ќапроти того, ¤к ¤ хот≥в писати ≥ м≥г, Ч не можна було.

«амовк. ¬ибрав добров≥льну поетичну н≥моту Ч зам≥сть писати, до чого серце не лежало. Ќастало безмовне дес¤тил≥тт¤: аж до приходу н≥мц≥в. јле дома, п≥зн≥ми вечорами, часто писав в≥рш≥; вони майже вс≥ пропали п≥д час в≥йни.

Ќа  убан≥ тод≥ була Ђукрањн≥зац≥¤ї Ч передус≥м дл¤ м≥ста, Їдиного великого м≥ста-столиц≥, що серед украњнського населенн¤ козачоњ области зрусиф≥кувалос¤ було б≥льш ¤к наполовину. ѕрињжджав —крипник, член ÷  ¬ ѕ(б), ≥ заохочував до зд≥йсненн¤ справи, схваленоњ на самому московському Ђол≥мп≥ї. ћи з одним при¤телем, л≥нгв≥стом, плекали тод≥ Ђстрашну таЇмницюї: мр≥ю про з'Їднанн¤  убан≥ ≥ ”крањни Ч дл¤ зд≥йсненн¤ принципу справедливости.

ќбидва були ц≥лком ло¤льними громад¤нами ≥ гадали, що при рад¤нському лад≥ можливо перебороти болюч≥ розриви, проведен≥ через украњнський народ при Ђпрокл¤томуї Ђцаризм≥ї.

ѕро це ми згадували з ним через тринадц¤ть рок≥в, п≥д час в≥йни Ч вже на «аход≥. јле сила Ђкульту особиї подавила справедлив≥сть;  убань ≥ дос≥ в≥д≥рвана в≥д основноњ маси украњнц≥в.

’оч ми сам≥ часто руйнували св≥й життЇвий стан.

Ќапади комсомольц≥в за ЂЎл¤хиї ≥ нав≥ть за другу зб≥рку в студентський час були надто гостр≥.  оли ж проголошений був в≥льний конкурс в асп≥рантуру ≥ ¤ його витримав, то напади за кожен висл≥в змусили покинути украњнський в≥дд≥л ≥ перейти на б≥льш нейтральний в≥дд≥л ≥стор≥њ середньов≥чних зах≥дньоЇвропейських л≥тератур. јле цей в≥дд≥л проваджений був рос≥йською мовою.

“ак ск≥нчились моњ можливост≥ писати украњнською мовою ≥ вивчати украњнську л≥тературу.

„ерез п≥втора року в  ремл≥, з наказу —тал≥на, проголосили пох≥д проти Ђукрањн≥зац≥њї ≥ зл≥кв≥дували њњ на  убан≥.

ƒе¤кий час ¤ мав додаткову працю в художньому музењ: ¤к науковий роб≥тник (складати каталоги, тексти Ђетикетокї, пл¤нувати експозиц≥ю, досл≥джувати експонати, що зоставалис¤ в Ђфонд≥ї через невизначен≥сть). ¬однораз працював над розд≥лами з фахових асп≥рантських курс≥в.

ƒослухував асп≥рантськ≥ курси в ћоскв≥ вже п≥зн≥ше; тод≥ ж вибрав тему дисертац≥њ: про сп≥вв≥дношенн¤ реал≥стичности ≥ фантастики в стил≥ ЂЅожественноњ комед≥њї ƒанте.

¬ музењ служба ск≥нчилась катастрофою з в≥дданн¤м п≥д суд. ’оч достатн≥х причин до того не було; ¤ з фонду, визначивши дан≥ про картини, включив в експозиц≥ю естамп ƒюрера: Ђ„олов≥к смуткуї (бичуванн¤ ’риста), коп≥ю ј. ≤ванова (автора Ђявл≥нн¤ ’риста народов≥ї) Ч з картини ¬еронезе Ђѕ≥Їтаї, гарн≥ коп≥њ з –афаелевоњ Ђћадонни з св¤тим √еорг≥Їмї; з ЂЌоч≥ї (Ђ–≥здваї)  оредж≥о; та р¤д ≥нших картин, справжньоњ мистецькоњ вартости, з рел≥г≥йними сюжетами. ƒл¤ суду формула обвинуваченн¤ була: Ђконтрреволюц≥йне оформленн¤ художнього музеюї.

“≥льки коли раптом в  ремл≥ зм≥нивс¤ тон ≥ почались наг≥нки на Ђспрощенц≥вї, що зб≥днюють зб≥рки кл¤сичного мал¤рства в музе¤х, Ч прийшов ≥ м≥й пор¤тунок.

ј з св≥жих курс≥в, що слухав њх в ћоскв≥: в≥д професор≥в ѕур≥шева, ѕоспЇлова, ƒератан≥, Ў≥ллера* (*ѕрофесор, однофам≥лець кл¤сика), ≥ особливо з бес≥д з ƒж≥велеговим, Ч ¤ д≥став значну обнову ≥ вкр≥пленн¤ в суто гуман≥тарному напр¤мку думки.

„ерез чотири роки, прот¤гом ¤ких читав курс ≥стор≥њ середньов≥чних л≥тератур на ф≥лолог≥чному факультет≥ (ѕ≥вн≥чний  авказ, де ≥ вчивс¤ попереду), Ч ¤ зак≥нчив дисертац≥ю ≥ захистив њњ в ћоскв≥. ÷е було ¤краз в день миру з ‘≥нл¤нд≥Їю, коли вперше зн¤ли затемненн¤ ≥ багато людей з академ≥чного кола прийшло на захист.

ѕот≥м, з л≥та того року, була хвороба (леген≥ ≥ серце); на весну одужав.

ѕочалась в≥йна Ч ¤ з багатьма ≥ншими попав до т. з. Ђнародного ополчен≥¤ї; м≥г зв≥льнитис¤ через нездоров'¤, але не захот≥в, вважаючи, що повинен виконати обов'¤зок. ћи в≥дбували в≥йськовий вишк≥л ≥ справл¤ли протипов≥тр¤ну службу на покр≥вл¤х високих будинк≥в: на випадок, коли падатимуть запальн≥ бомби.

ѕот≥м забрали нас в казарми ≥ почали готувати ¤к партизанський заг≥н Ч в зап≥лл¤ н≥мц≥в.

ѕроте наступ н≥мц≥в був такий швидкий, що нас в≥дправили до польових окоп≥в ≥ приЇднали до регул¤рноњ в≥йськовоњ частини.

¬ н≥ч на 10 серпн¤ 1942 року н≥мц≥ раптово зм≥нили напр¤мок наступу Ч тод≥ нас дуже швидко повели: њм назустр≥ч, переймати б≥л¤ р≥чки. Ќа жаль, через неп≥дготован≥сть (в багатьох гранатах, наприклад, не було капсул≥в-детонатор≥в: забули видати) ≥ через невдалий маневр командуванн¤ все зак≥нчилось м'¤сорубкою.

ѕ≥сл¤ удару осколком в голову, коли вже плече було пробите кулею з танкового кулемета, ¤ втратив св≥дом≥сть. ќпритомн≥в, добувсь до город≥в на околиц≥ ≥ зал≥з в покинуту хатку; вс¤ л≥ва сторона г≥мнастьорки була закривавлена ≥ прилипала.

”вечер≥ розбудили люди, що жили в хатц≥, Ч вони дн¤ми ховалис¤ в Ђщ≥линахї (транше¤х).

ѕеред¤гли в роб≥тничий од¤г. ƒругого дн¤ ¤ попросив сус≥да, що нав≥давс¤, Ч помогти мен≥ д≥йти до р≥чки: хочу переплисти на другий берег  убан≥. ¬ипросив у господар≥в гумову подушку: надути њњ перед тим, ¤к п≥ти в воду, Ч теч≥¤ великоњ р≥чки дуже швидка ≥ з водоворотами: нав≥ть не кожен здоровий м≥г переплисти.

јле ¤краз на берез≥ сто¤ли колони н≥мецьких танк≥в; довелось вертати зв≥дти.

Ѕ≥льш ¤к м≥с¤ць пот≥м хвор≥в ≥ не м≥г ходити. ѕлече все гнило, ≥ голова тьмарилась; медикамент≥в не було н≥¤ких. я жував цибулю ≥ часник разом, робив Ђкотлетуї ≥ прикладав: зрештою почало гоњтис¤. «а довг≥ тижн≥ господар≥ натерп≥лис¤; бо на брам≥, ¤к ≥ скр≥зь по м≥сту, вис≥ли велик≥ н≥мецьк≥ об'¤ви: тим, хто ховаЇтьс¤ п≥сл¤ побоЇвища, ≥ власникам будинк≥в Ч розстр≥л на м≥сц≥. Ѕо¤лись люди, але не викинули лежачого на вулицю. ќдночасно з рад¤нських л≥так≥в скинуто об'¤ви: вс≥, хто зоставс¤ живий при н≥мц¤х п≥сл¤ побоЇвища, проголошувалис¤ Ђ≥зменн≥кам≥ род≥ниї. ÷¤ об'¤ва безмежно обурила. „олов≥к опин¤вс¤ м≥ж двома смерт¤ми, викреслений ≥з живих. “о була дол¤ дуже багатьох ≥ куди г≥рша в≥д моЇњ ≥ зачепила м≥льйони людей. ¬ той час вир≥шивс¤ м≥й ц≥лковитий розрив з режимом.

 оли зм≥г ходити, господар≥ в≥двели до порожньоњ к≥мнати Ч в будинку недалеко в≥д вокзалу. “ам були добр≥ знайом≥.

¬издоров≥вши, працював при св≥чн≥й фабриц≥, в л¤боратор≥њ.  оли зв≥льнили, Ч бо старий в≥ск ≥ стеарин ск≥нчивс¤, а нового не було, Ч став працювати коректором, одночасно ≥ справл¤в мову, в украњнськ≥й частин≥ газети Ђ убаньї, що тод≥ почала виходити.

¬ернулас¤ дружина з сином: њх евакуювали були разом ≥з шк≥льним персоналом на  авказ (дружина з фаху вчителька, а пот≥м вчилась в театральному ≥нститут≥). Ќ≥мц≥ захопили частину евакуйованих ≥ завернули назад.

ƒружина Ч черкешенка (адигейка); ми одружилис¤ 1932 року вл≥тку; син ёр≥й народивс¤ 1933 року восени, п≥д час великого штучного голоду на  убан≥. √олод забрав багато жертв; на сам≥й ”крањн≥ коло семи м≥льйон≥в, на  убан≥ приблизно п≥втора м≥льйона Ч з трьох з половиною чи чотирьох.

Ќ≥мц≥ проголосили евакуац≥ю вс≥х мужчин; забув, здаЇтьс¤, до 55 рок≥в; пол≥ц≥¤ вишукувала Ч хто зостаЇтьс¤.

ћи в≥д'њжджали 29 с≥чн¤ 1943 року; вс≥ говорили: це на тиждень-другий, скоро повернемось.

Ѕуло холодно ≥ сн≥жно. Ќебагато хто зважувавс¤ брати с≥м'ю в в≥дкрит≥ зимов≥ степи з хуртовинами. я теж покинув м≥сто сам.

ѕот¤г скоро став. ≤шли п≥шки: частину дороги в≥дбули на т¤гар≥вц≥ (п≥двозив н≥мець, що в≥дправл¤в велик≥ електромотори).

ƒ≥стались на Ђчушкуї Ч зам≥новану по боках смугу широчиною понад дес¤ть метр≥в, а довжиною, мабуть, чотирнадц¤ть к≥лометр≥в, Ч точно не пригадую! Ч вона вр≥заЇтьс¤ в води ќз≥вського мор¤ в напр¤мку до кримського берега, до ™н≥кале, де було колись турецьке укр≥пленн¤.

ћорська теч≥¤ несла масу криги: ми по н≥й настилали дошки ≥ йшли до чистого м≥сц¤: зустр≥ти ¤кий-небудь катер.

« людей, що переходили попереду, багато згинуло.

ѕ≥зно ввечер≥ пощастило перењхати Ч ми заробили перењзд, розвантаживши буд≥вельне дерево з пароплавика ≥ перен≥сши його по дощан≥й дорожц≥ на мор≥ Ч до пристан≥ на в≥стр≥ Ђчушкиї.

ƒругого дн¤ н≥мц≥ вистроњли нас ¤к полонених; дали по житн≥й буханц≥ на двох ≥ колоною повели на вокзал; погрузивши в товарн≥ вагони, повезли через  рим ≥ дал≥ Ч через ”крањну, на в≥дкритих платформах при лютому мороз≥ ≥ в≥тр≥, з зупинкою в  ривому –оз≥. ѕ≥шки переходили ми через ƒн≥про, при ƒн≥прельстан≥, що його тод≥ ремонтували ≥тал≥йц≥.

ƒал≥ зупинка була в Ѕ≥л≥й церкв≥,  иЇв≥, ¬аршав≥ (тут Ђсан≥тарна обробкаї); ≥ зрештою прибули в Ѕерл≥н.

“ам потр≥бен був коректор до друкарн≥ украњнського видавництва, ≥ його адм≥н≥страц≥¤ д≥стала дозв≥л вз¤ти мене. « категор≥њ Ђостарбайтер≥вї не зв≥льнили ур¤довц≥ ќстм≥н≥стер≥юму, але дозволили не носити нашивки Ђќ—“ї.

∆ив ¤ в к≥мнатц≥ при самому прим≥щенн≥ видавництва. Ѕерл≥н тод≥ вже починав гор≥ти п≥д бомбардуванн¤ми, ≥ ¤ одночасно виконував протипожежн≥ обов'¤зки в прим≥щенн≥.

ѕ≥сл¤ лютости фронтових простор≥в ≥ жорстокости н≥мецького вр¤дуванн¤ на —ход≥ Ч надзвичайно вразив характер житт¤ в сам≥й Ќ≥меччин≥: люди в основн≥й множин≥ своњй чемн≥ ≥ уважн≥, феноменально працьовит≥ ≥ тверд≥ в об≥ц¤нках, спочутлив≥, невтомн≥ в збереженн≥ чистоти ≥ ладу: це було величезне добре в≥дкритт¤ дл¤ мене Ч там, серед звичайного населенн¤, в таких незвичайних обставинах палаючого Ѕерл≥на, ¤ знайшов мою омр≥¤ну Ђфавст≥вськуї ™вропу. Ќ≥мц≥ в переважаюч≥й мас≥ своњй були ог≥рчен≥ вс≥Їю воЇнною авантюрою нацист≥в.

’оч зустр≥чалис¤ дуже жорсток≥: передус≥м нагл¤дач≥ табор≥в; вони цькували пс≥в на наших Ђост≥вц≥вї, женучи на роботу, ≥ били в кров. ¬же не казати про кацети Ч з њх людоњдськими ладами.

¬есь Ѕерл≥н гор≥в все дужче; пов≥тр¤н≥ атаки бували вже вдень ≥ вноч≥. Ѕомби дв≥ч≥ розбивали прим≥щенн¤ видавництва; все гор≥ло в≥д фосфору до Ч к≥нц¤.

ѕерењхали на околицю м≥ста.

¬ ц≥ роки (в≥д 1943-го) ¤ знов почав пост≥йно писати в≥рш≥.

∆итт¤ на Ђграничних ситуац≥¤хї, читанн¤ нових книжок, недоступних ран≥ше, передус≥м Ч рел≥г≥йних, в≥дв≥дуванн¤ церкви, а найб≥льше довг≥ роздуми на самот≥ зовс≥м зм≥нили погл¤ди. Ќайдорогоц≥нн≥шим придбанн¤м була Ѕ≥бл≥¤ в переклад≥  ул≥ша: њњ подарував визначний наш артист-мал¤р ≈двард  озак.

я й тепер бережу њњ.

ѕисав ¤ також есењ: частину њх включив тепер в книжку Ђ«емл¤ сад≥вничихї (недавно надрукована).

ѕочалась евакуац≥¤ з Ѕерл≥на. ¬≥рш≥ ¤ переписав дуже др≥бно, щоб тримати в кишен≥ ≥ не загубити. ¬ноч≥, п≥сл¤ бомбардуванн¤, вињхав до ¬аймара ≥ там жив з багатьма нашими земл¤ками в √ердер Ўуле; спали на дол≥вц≥.

“ам зустр≥ли ми перш≥ американськ≥ танки, що займали м≥сто. јле скоро “юр≥нг≥¤ в≥ддана була до рад¤нськоњ зони; довелос¤ в≥дходити дал≥ на зах≥д.

ѕ≥шки пройшов б≥л¤ 1000 к≥лометр≥в. «а м≥с¤ць мандр≥вки часом п≥двозило авто, що здобули наш≥ земл¤ки.

¬ дороз≥ ховалис¤ в≥д ловц≥в з репатр≥¤ц≥йних ком≥с≥й: вони вигл¤дали на вс≥х перехрест¤х.

Ќочувати доводилос¤ то в с≥н≥, то на дол≥вц≥ в порожн≥й школ≥, то в курен¤х за селами, а ≥нод≥ н≥мц≥ гостинно приймали в своњ доми.

«рештою перед очима Ч јвгсбург. “ам знайшлос¤ пристановище на околиц≥, на терен≥ покинутого цегл¤ного заводу, в широчезн≥й ¤м≥, де в бараках розм≥щавс¤ украњнський таб≥р. ћ≥сц¤ в≥льного не було. « дощок ¤ збив низенький ¤щик ≥ там ночував.

Ќа зиму таб≥р переселили американц≥ в гарн≥ будинки —омме-касерне: почавс¤ б≥льш упор¤джений побут.

¬ роки житт¤ в табор≥ Ђƒ≥ѕ≥ї ¤ писав в≥рш≥, есењ; склав роман Ђ–айї Ч в≥н, щоправда, весь пройн¤тий г≥ркотою тод≥шнього стану ≥ полем≥чн≥стю нап≥вприречених Ч п≥д пост≥йною загрозою видач≥; це зрушило розпов≥дн≥ л≥н≥њ в твор≥, писаному в коридор≥ на п≥дв≥конн≥, бо в невеличк≥й к≥мнат≥ з л≥жками в два поверхи було надто т≥сно ≥ шумно.

¬≥рш≥, переважно серед природи, за межами табору, складалис¤ б≥льш незалежними.

“аб≥р переведено в Ћ¤йпгайм. јле де¤кий час ¤ прожив, вињхавши зв≥дти, в Ќойбурз≥, б≥л¤ ƒунаю. ¬ернувшис¤ в Ћ¤йпгайм, д≥став пов≥домленн¤ на вињзд за океан. ћаючи розбите здоров'¤, бо¤вс¤ њхати в јмерику: в н≥й можна було в той час знайти т≥льки важку працю, ¤к писали наш≥ земл¤ки, ≥ ¤ не був певен, чи витримаю Ч не звалюс¤. “ому згодивс¤ на пропозиц≥ю молодших людей* (*”п≥вц≥ Ч з ќ”Ќ (р)): п≥шки перейти Ђна чорної кордон ‘ранц≥њ; там запевнена прац¤ викладача в украњнськ≥й школ≥, недалеко в≥д ѕарижа.

я з дн≥в своЇњ юности був Ђпарижоманї; найб≥льш любив французьке мистецтво ≥ перекладав французьк≥ в≥рш≥.

ѕ≥ша авантура була дуже т¤жка, з ноч≥вл¤ми на мокр≥й л≥сн≥й глин≥ в г≥рських л≥сах, п≥д дощем, з безконечними сл≥пими мандрами. ‘ранцузька пол≥ц≥¤ зловила в пот¤з≥, що йшов на ѕариж. Ќас судили ≥ посадили до в'¤зниц≥. я не мав вибору ≥ йшов без найменшого недоброго нам≥ру, без жодноњ прихованоњ ц≥л≥, просто Ч з в≥дчаю, ¤к р¤туЇтьс¤ людина, що позбавлена роками всього, хот≥ла кудись вибитис¤ з останньою ≥скрою над≥њ: про творч≥сть.

ќколиц¤ моЇњ улюбленоњ Ђѕрекрасноњ ‘ранц≥њї обернулас¤ в той час вкрай брутальною процедурою допит≥в, ¤ка не була пропорц≥йна до порушенн¤ закону, в чому ¤ з супутниками д≥йсно завинив. јле судд¤ з —аарл¤нда був дуже добрий чолов≥к, з мудрою стриман≥стю Ч в≥н Ђприпа¤вї небагато. ћи з ним, при вс≥й великоторжествен≥й обстанов≥ його м≥сц¤, високо на гор≥: м≥сц¤ сторожа закон≥в, од¤гнутого в мант≥ю, Ч нав≥ть трохи Ђпоторгувалис¤ї про терм≥н ув'¤зненн¤. я йому доводив, що перех≥д кордону не такий вже ≥ великий гр≥х, бо, зрештою, в в≥чности неба над нами немаЇ кордон≥в м≥ж крањнами чи зонами Ч американською, французькою тощо. Ќа це пан судд¤ резонно в≥дпов≥в мен≥, що, на жаль, ми живемо не на неб≥, а на земл≥, ≥ за так≥ реч≥, ¤к≥ ¤ з супутниками вчинив, таки належитьс¤ тюрма.

 оли ми в≥дсид≥ли в ¤к≥йсь стар≥й фортец≥, нас в≥двезено до кордону ≥ випущено.

ѕ≥зн≥ше в таб≥р прийшов оф≥ц≥йний дозв≥л на в'њзд до ѕарижа, але ¤ мав велике ог≥рченн¤ в≥д руњни найомр≥¤н≥шого образу мого житт¤. ¬ир≥шив њхати до јмерики: над≥ючись, що там знайдетьс¤ м≥сце п≥д сонцем ≥ що, можливо, така судьба написана чолов≥ков≥ на огн¤них зор¤х; ¤к кожному сво¤. ≤ не помиливс¤.

¬же в Ћ¤йпгайм≥ почав нову книжку л≥рики, що њњ продовжив п≥д час перењзду до јмерики ≥ що д≥стала назву Ђќкеанї (≤ “ќћ; початок його в н≥мецькому переклад≥ вийшов п≥д назвою Ђ“ро¤ндний романї).

¬ јмериц≥, п≥д час тод≥шнього безроб≥тт¤, спершу топив паровики огр≥ванн¤ в п≥двалах, воз¤чи вуг≥ль тачками; пот≥м мив ст≥ни, в≥кна ≥ п≥длоги в шпитал≥ католицького монастир¤ —в¤того ’реста.

ƒе¤кий час працював над ≥стор≥Їю украњнськоњ л≥тератури, при видавництв≥ Ђѕрологї; до друку встиг приготувати частину прац≥ Ч вона по¤вилас¤ п≥д назвою Ђ’л≥боробський ќрфей, або  л¤рнетизмї, Ч коли вже ¤ в≥д≥йшов в≥д видавництва.

Ћ≥то прожив в монастир≥ отц≥в ¬асил≥¤н, б≥л¤ океану в √ленков≥; працював над поемою.

Ѕув хворий; вернувшис¤ в м≥сто, написав книжку Ђѕравда  обзар¤ї, опрацьовував њњ в “аннерсв≥л≥, в  етск≥льських горах: в дом≥ при¤тел¤, визначного артиста-мал¤ра Ћ.  узьми. « його родиною ми л≥том жили на верх≥в'¤х г≥р, в л≥с≥, кладучи на н≥ч камен≥ п≥д голови. ¬≥н там малював своњ маг≥чно-реал≥стичн≥ краЇвиди, ¤к ≥ його дружина Ч його учениц¤. я теж пробував малювати, але б≥льше працював над II частиною Ђќкеануї.

ѕот≥м склав пов≥сть Ђ∆овтий кн¤зьї (в основ≥ Ч под≥њ 1933 року). ќпрацьовував њњ, ¤к ≥ Ђќкеанї, в горах, на осел≥ Ђ¬ерховинаї: власн≥сть Ѕратського союзу роб≥тник≥в-украњнц≥в. ѕов≥сть вийшла друком 1963 року.

÷е Ч мо¤ друга прозова р≥ч; перша, Ђ–айї, видана в јмериц≥ 1953 року.

«б≥рка невеликих рел≥г≥йно-ф≥лософських есењв, б≥льша частина ¤ких ≥шла в рад≥о Ђ—вободаї ¤к сер≥¤ ЂЌед≥льних розмовї, Ч вийшла в св≥т п≥д заголовком Ђ¬ершник небаї.

 нига вибраних поез≥й ЂЋ≥рникї, що об≥ймаЇ в≥рш≥, написан≥ за 25 рок≥в, по¤вилась на моЇ ш≥стдес¤тил≥тт¤: 1968 року.

ƒек≥лька рок≥в був редактором украњнського в≥дд≥лу рад≥о Ђ—вободаї в Ќью-…орку; через нездоров'¤ мус≥в в≥дпроситис¤ (клоп≥т з недугою очей ≥ кровоносних судин).

ѕереклав Ўексп≥рового Ђ орол¤ Ћ≥раї; мав на мет≥ де¤ку обнову стил≥стичних строњв украњнськоњ л≥тературноњ мови.

ѕереклад був прийн¤тий до друку в л≥тн≥х числах журналу Ђ—учасн≥стьї /ћюнхен/ ≥ вийшов пот≥м окремою книжкою.

ѕеред тим переклав Ђјпокал≥псисї: дл¤ украњнського виданн¤ Ѕ≥бл≥њ (в –им≥).

«ак≥нчив строф≥чний (в≥ршований) роман Ђ—в≥докї: чотири п'¤тсотстор≥нков≥ томи.

≤нш≥ твори, видан≥ або п≥дготован≥ до друку: Ђ авказї (судьба ≥мпер≥њ), драматична поема, чотири томи; Ђќкеанї, л≥рика, три томи; Ђ—удний степї, еп≥чна поема, один том Ч присв¤чена до тис¤чноњ р≥чниц≥ хрещенн¤ ”крањни-–уси; Ђ÷арствої, псалм≥чн≥ сонети, один том; ЂЋ≥рникї, вибран≥ в≥рш≥ ≥ поеми, два томи, друге виданн¤; Ђƒуш≥ едем≥т≥вї, роман; Ђ—покутник ≥ ключ≥ земл≥ї, роман Ч з украњнського побуту в јмериц≥; Ђ«емл¤ сад≥вничихї, антолог≥¤ есењв про мистецтво ≥ л≥тературу, два томи; Ђ√осподар м≥стаї, п'Їса (Ђћертвий кутї украњнськоњ номенклатури).

ћо¤ б≥ограф≥¤, супроти звичайного життЇвого становища, склалас¤ невдало. јле так чолов≥к часом зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д того, що в'¤же зв'¤зками, незгодженими з в≥льним висловом почуванн¤ ≥ думки в образ≥ простоњ ≥ доброњ краси, що њњ треба з пост≥йними трудами шукати. ’оч вона всюди заключена, ¤к в зернин≥, в правд≥ Ч з нењ розкриваЇтьс¤ дл¤ кожного, ≥ житт¤ д≥стаЇ виправданн¤ при вс≥х незлагодах.

 

”крањнське слово Ч “. 2. Ч  ., 1994.